?

Log in

Український фемінізм

> Recent Entries
> Archive
> Friends
> Profile
> Семінар з гендерної лінгвістики
> previous 50 entries
> next 50 entries

November 16th, 2016


teggen
04:16 pm - 5:1 не на користь страпона
Оригинал взят у teggen в 5:1 не в пользу страпона


Сподобалась вибірка матеріалів зі згадкою слова "страпон". Людина узяла новини з цим словом в англомовному (Гугл) та російськомовному (Яндекс) інтернеті й порівняла. Результат - в англомовному сегменті слово частіше використовують за прямим призначенням - у зв'язку із сексом, вираженням гендерної ідентичності, пегінгом, або ж у нейтральных замітках.

Натомість в рос. сегменті "страпон" частіше використано в контексті влади, контролю, домінування, загрози (в тому числі національної).

Цитата:
"Использовать страпон как политическую метафору — это чисто русскоязычная фишка, в то время как страпон как секс-игрушка упоминается достоверно реже. На один материал про пеггинг как пеггинг приходятся десятки страпонов «Правого сектора», каких-то непонятных ряженых казаков, страпонов как орудия народной войны и далее в том же духе".

Тож, як би нас не переконували, що секс сприймається лише в якості невинного задоволення, міріади роликів з матчем Бразилія-Німеччина, залиті на ПорнХаб, доводять протилежне. Для наочності використаю затерте порівняння з айсбергом. Частина над водою, це секс як секс, частина під водою, це секс=влада.
Однак, нам наполегливо продовжують доводити, ніби існує виключно 10% над водою, а під нею ніц нема, лише вигадки. Аби побачити протилежне, не треба надмірно напружуватись. Можна просто проглянути виливи колективного безсвідомого в політичних/національних срачах на Ютубі, в коментарях на ФБ, заголовках новин, чи подумки перерахувавши матерну лексику.

Існує міф про те, що ображені фемки - ханжі, які бояться, заздрять, чи просто не люблять ті 10% над водою. Правда ж у тому, що чимало з тих, хто витягає довод, про "10%" насправді ратують за "90%", без котрих 10 для них не гратимуть такими ж яскравими барвами та багатством значень, а у клінічних випадках навіть втратять смисл.

(1 comment | Leave a comment)

November 14th, 2016


maryxmas
01:11 pm - À la guerre comme à la guerre
Originally posted by morreth at À la guerre comme à la guerre
У коментах посту про приховану ворожнечу Луче поставила дуже слушне питання:

Крім того, є ще один нюанс. Що дає пересічній жінці усвідомлення чоловічої ворожості, крім "щастя" тепер її бачити без рожевих окуляів? Та, власне, нічого. Жодної користі, жодних плюшок, самий лише зіпсований настрій. Від вміння бачити ворожість вміння їй протистояти не з*являється автоматично, та й не завжди є можливість протистояти, бо вони впевненіші, згуртованіші та на їхній стороні сила й традиція.


Насправді я вважаю, що усвідомлення чоловічої ворожнечі дає жінці насамперед можливість обдумати свою стратегію й тактику. Хто попереджений, той озброєний, як казали латиняни. Кожній з нас доводилося отримувати від чоловіка болісний удар в спину – хіба це сталося б, якби нас с дитинства навчали, що до чоловіків не можна повертатися спиною? Зрада можлива лише між спільниками, а коли йдеться про стосунки ворогів, це слово просто недоречне: вороги не довіряють одне одному настільки, що це зраду унеможливлює.

Butthurt warning
Давайте одразу зробимо застереження: коли ми тут кажемо «чоловік» та «жінка», ми маємо на увазі насамперед соціальні ролі. Так, звичайно, бачачи перед собою людину з бородою чи її зачатками, ми очікуємо, що та особа відіграватиме соціальну роль «чоловік», а від особи з великими молочними залозами чекаємо відігрівання соціальної ролі «жінка», але якщо ви такий чоловік, що все, сказане тут про соціальну роль – не про вас, то видихайте спокійно, вас це не стосується, візьміть з полиці пиріжок.

Отже, соціальна роль «чоловік» – це роль володаря повелителя, головного героя, соціальна роль «жінка» – це роль «кушать подано», роль служниці, ба навіть рабині. Решта витікає з цього, будується на цьому базисі, всі соціальні ритуали та всякі там танці-шманці. Такою є на даний момент гендерна конструкція.
Read more...Collapse )

(Leave a comment)

November 10th, 2016


masha_belko
01:16 pm - Helena Bell - Robot
Перепрошую за невелику затримку та представляю колежанкам свій новий переклад - теперь на тему штучного інтелекту, якому начхати на азімовські закони робототехніки. Цікаво, чи помітять читачки одну граматичну дрібницю, над якою мені довелося чимало помучитися...
Про всяк випадок ставлю триґер - інвалідність.

Качати все ще тут:
http://www.ex.ua/105735875

(7 comments | Leave a comment)

November 8th, 2016


freya_victoria
01:43 am - дослідниця проституції пише на заклик ООН Жінки
Originally posted by maryxmas at дослідниця проституції пише на заклик ООН Жінки
допомогти їм визначити ставлення до проституції.
пише злобно, влучно і справедливо.

і за компанію звідси

Helen Flores

ПРОФЕССИЯ КАК ЛЮБАЯ ДРУГАЯ?

На протяжении последних лет с какими только профессиями не сравнивалась проституция – массажистки и преподаватели, психотерапевты и парикмахеры, строители и автомеханики.

Ниже данные из разных опросов проституток. Самый крупный проводился сразу в 9 странах — Канаде, Колумбии, Германии, Мексике, ЮАР, Таиланде, Турции, Замбии и США.

• 64% проституток на работе угрожали оружием.
• 71% били клиенты.
• 63% насиловали сверх оплаченного или принуждали к формам интима, которые не были оговорены.

Дополнительный опрос канадских проституток:

• 75% получили на работе ранения – удары ножом, сотрясения мозга и сломанные кости.
• 30% филиппинских проституток, 53% канадских, 33% российских и 77% американских получили на работе травму головы.
Read more...Collapse )

(Leave a comment)

November 6th, 2016


masha_belko
03:01 pm - Kij Johnson - Ponies
Я говорила, що ми не прощаємося з Кідж Джонсон, і так воно, власне, й вийшло. Цього разу представляю на суд колежанок її оповідання про справжнісінький світ різнокольорових поні... що жахає навіть бувалих поціновувачів горору.
Скачати, як і раніше, можна тут:

http://www.ex.ua/105735875

Триґери: зображення фізичного та психологічного насильства, в тому числі над тваринами.

(6 comments | Leave a comment)

November 5th, 2016


masha_belko
03:36 pm - Kij Johnson - Mantis Wives
Щойно відредагувала та виклала в мережу український переклад цього чарівного оповідання. Всім, хто жадає якісного текста-"дзеркала", читати обов'язково.
Качати, як завжди, тут:
http://www.ex.ua/105735875

І так, на цьому ми з Кідж Джонсон аж ніяк не прощаємося...

(2 comments | Leave a comment)

November 1st, 2016


masha_belko
04:04 pm - Rachel Swirsky - If You Were a Dinosaur, My Love
"Доньки Шахерезади" знову з вами, як я й обіцяла! По-перше, я спробувала конвертувати тексти у декілька різних форматів. По-друге, у проекті поповнення! Те саме скандально відоме оповідання Рейчел Свірської. Оповідання, що стало одним із формальних приводів для початку "Г'юґоґейту". Тепер і українською.

Викладаю посилання на новостворену сторінку проекту на ex.ua. Оповідання поки що не одержали окремих сторінок через свою нечисленність.

http://www.ex.ua/105735875

P.S.: про всяк випадок попереджаю про триґери у Свірської. Присутні опис фізичного насильства та лексика, що стигматизує.

(4 comments | Leave a comment)

freya_victoria
06:55 am - Чудово
"Чоловіки: Жінок так складно зрозуміти
Жінки: Насправді ми хочемо лише...
Чоловіки: Такі складні істоти
Жінки: Якби ви тільки послу...
Чоловіки: Такі загадкові"


(1 comment | Leave a comment)

October 31st, 2016


masha_belko
06:12 pm - Eugie Foster - When It Ends, He Catches Her
Одного дня я взялася перекладати українською премійовані або номіновані на премії фантастичні оповідання жіночого авторства. Проект одержав назву "Доньки Шахерезади". Через майже містичний збіг обставин його дебют відбувся нині. Чомусь саме сьогодні мене потягнуло редагувати останній із виконаних для проекту перекладів - When It Ends, He Catches Her Юджі Фостер. Із неподобством, що вийшло в результаті (нехай і надзвичайно доречним у це свято неподобством), учасниці спільноти можуть ознайомитися за посиланням:
Дисклеймер: із технічних причин (під якими слід розуміти лінощі перекладачки) текст наразі доступний лише у форматі DOCX. Згодом проект одержить повноцінну сторінку на ex.ua, де оповідання викладатимуться в кількох форматах одразу.

(4 comments | Leave a comment)

October 29th, 2016


maryxmas
01:22 pm - як у нас борються із сексизмом
Originally posted by maryxmas at як у нас борються із сексизмом
спочатку вивішують гидотні безграмотні сексистські плакати (які в наших умовах з однаковою ймовірністю можуть бути іронічними, а можуть бути цілком щирими -- згадати хоча б той сумнозвісний підручник для школярів про ведичні сімейні стосунки за Домостроєм) -- а потім обмотують їх рекламою заходу для заможних жінок.
почитала вебсайт того заходу -- вони, звичайно, борються з одними стереотипами, але на всю топлять за інші.
саме скорочення -- smart, happy, elegant -- капіталістичні вимоги до жінок: вести бізнес і не ЗАБУВАТИ СЛІДКУВАТИ ЗА СОБОЮ. лишатися дівчинкою. тобто і далі бути не просто зручною у користуванні, а бути фінансово самостійною. щоб чоловікові не треба було в неї вкладатися.

це крім того, що в програмі практично не вживаються фемінітиви -- сплошні авторИ, засновникИ, кулементикИ.
і мене навіть лекція про сексизм для жінок у виконанні гея (про чоловічий погляд на сексизм) не так вибісила, як те, що все це зроблено демонстративно російською мовою.

а. забула сказати -- квиток на цей одноденний захід коштує, на хвилинку, 2400 гривень. майже сто доларів.

це така низка плювків в обличчя, що я не знаю, яка українка, котра себе поважає, піде на той захід.
хоч би які чудові там не були спікерки.

(2 comments | Leave a comment)

October 28th, 2016


freya_victoria
11:59 pm - "Женщина - это берегиня семьи" и еще 12 цитат из учебника, который вы захотите сжечь
Продолжая любимую рубрику "Мы прочитали это, чтобы вам не пришлось", редакция Update углубилась в изучение современного учебника для школьного курса "Семейные ценности для 8-9 классов".
Пособие, составленное по инициативе общественной организации "Союз семей Украины", в полной мере характеризует уровень сексуального образования в Украине, о котором мы недавно говорили с аналитиком исследовательского центра CEDOS Ириной Когут.
Мы отобрали лучшие цитаты из этого учебника о том, как и для чего нужно строить семью и какую роль должен играть каждый ее участник, чтобы семейная жизнь была счастливой и гармоничной.

Детальніший аналіз посібника з цього "предмету"

(Leave a comment)

October 27th, 2016


freya_victoria
10:01 pm - "Сімейні цінності" в школі
"МОН рекомендує школам впроваджувати факультативний курс із формування сімейних цінностей.
Відповідний лист МОН на початку цього тижня розіслало регіональним департаментам освіти."

З рекомендованої для факультативу літератури:

"Сьогодні у нас суспільство "мужніх жінок" і "жіночних чоловіків", – пишуть автори. І, як результат такого жахливого стану речей – зниження статусу інституту сім'ї, все більшого розвитку гомосексуальних відносин, збільшення захворюваності та злочинності".
Тому вчителі разом із батьками повинні виховувати в хлопчиках чоловічі якості, а у дівчаток – жіночі. Так, українському підлітку розкажуть, що "чоловік – творець, який завжди прагне до новизни". Чоловік, за версією укладачів посібника, повинен бути великодушним, цікавим і хоробрим.
Чоловік – добувач, креативник і захисник. Але не все так просто: "Розкриттю чоловічих талантів і якостей сприяє жінка, яка знаходиться поруч".
Про фемінність в методичці теж згадано, але про розумові здібності жінок у посібнику немає. Навпаки: "якщо для чоловіка важливо затвердити реальну, соціальну дійсність, то для жінки – створити зручну для себе реальність. Тому дуже важливо, щоб чоловік опікувався душевним, емоційним і фізичним станом жінки".
"Завдання жінки полягає в тому, щоб подобатися чоловікові, і саме тому вона повинна намагатися бути привабливою для нього", – сказано у виданні.
"Справжня жінка ніколи не сперечається, не доводить, не намагається керувати ситуацією, оскільки знає, що все в світі створено для неї, для реалізації її бажань і мрій. А швидкість реалізації її бажань залежить від якості простору, яке вона формує повагою і любов'ю до себе і чоловіка, який втілює її бажання і мрії".

Звідси


Навіщо це застаріле патріархальне лайно дітям???

(4 comments | Leave a comment)

October 25th, 2016


freya_victoria
07:39 pm - Психологи та коучі...
Подруга-психолог надіслала... Яким лайном промивают жінкам мізки, це просто жах :( І все це під соусом психології(((



Read more...Collapse )

(1 comment | Leave a comment)

October 23rd, 2016


olga_kulaj
09:30 pm - 4-й форум Ліги ділових жінок, і перший в статусі всеукраїнської (част.2)
Початок тут
А з цього посту ви дізнаєтесь про успішні бізнес-історії українських жінок, а також, якою важливою для бізнесу є участь у бізнес-об"єднанннях... А ще - де взяти гроші...
Як я вже казала, Чернігівська ліга ділових жінок вийшла на всеукраїнський рівень і зараз зареєстрована як Ліга ділових і професійних жінок України, і вже має філію у Вінниці. Сайт Ліги .
Форум проводився за підтримки ПРООН  (UNDP) (Програма підтримки ООН малого та середнього бізнесу в Україні) та Швейцарської Конфедерації.
Офіційно:
Метою Форуму є представлення та обговорення думок щодо актуальних проблем в області жіночого підприємництва та професійного розвитку жінок, а також для обміну успішним досвідом.
Крім того, форум сприяє формуванню сучасного бачення ролі жінки в бізнесі та підвищенню обізнаності серед посадовців і осіб, які приймають рішення в Україні, покращення конкурентоспроможності жінок і розширення масштабу підприємницької діяльності жінок завдяки новим специфічним сервісам та послугам місцевих бізнес-асоціацій.

Неофіційно (особиста думка):
Нові бізнес-контакти, приклади, що надихають, нові знання, що допоможуть розвинути існуючий чи започаткувати новий бізнес.
1. На сцені Юлія Заїка, виконавчий директор Ліги ділових і професійних жінок, власниця магазинів для рукодільниць "Макошь", майстриня і викладач різних технік рукоділля.
(Я пам"ятаю, як її бізнес починався з маленької кімнатки в офісному центрі, де продавались стрічки  і проводились майстер-класи з вишивки ними.)

Читати далі...Collapse )

Читати далі, 8 слайдів...Collapse )
Дуже б хотілося, щоб цей пост прочитали ті, в кого опустилися руки, хто не знає, що робити далі... А також ті, в кого словами-фаворитами є "зрада" і "всьопропало".

(2 comments | Leave a comment)

olga_kulaj
09:25 pm - 4-й форум Ліги ділових жінок, і перший в статусі всеукраїнської
В Україні економічний занепад? - Вчора, 20 жовтня, я почула бізнес-історії успішних жінок, двоє з яких сказали, що за 2015-й рік їхній бізнес зріс на 50%, а ще одна відкрила в прифронтовій зоні садовий центр у лютому 2016 року...
Ви уявляєте? У прифронтовій зоні - садовий центр!!!

Немає грошей для ведення бізнесу? - Вчора я почула фразу: "Гроші є, і недорогі,треба тільки їх взяти...". Недорогі - це кредити під 5-10% річних, а є й зовсім безкоштовні гроші, як гранти від ЄБРР на розвиток бізнесу. Звичайно, чим дешевші гроші, тим більше доведеться попрацювати над бізнес-планом, і бажано, щоб ваш бізнес був соціально спрямованим...


Вчора я почула від людини, бізнес якої пов"язаний з весільним і іншим святковим вбранням, що легка промисловість - дуже перспективна галузь в Україні, а від людини, що займається птахівництвом, що саме воно є перспективним і рентабельним.
Давно ви не чули таких "антинитіків"?

Читати далі (1 фото)Collapse )

(1 comment | Leave a comment)

October 17th, 2016


freya_victoria
03:04 pm - черговий нардеп лізе брудними руками жінкам в майтки
Та скільки ж можна??? Коли вже відчепляться від жінок?!

Originally posted by maryxmas at черговий нардеп лізе брудними руками жінкам в майтки
нєкто Ігор Мосійчук, перший заступник голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, вирішив здобути трішки популярності і розпочав (цитую) суспільну дискусію про необхідність заборони абортів і навіть зареєстрував законопроект про це.

мене дивує, чому він не вважає за потрібне займатися своєю роботою, а лізе у сферу, в якій не петрає ні вуха, ні рила.

була приємно здивована кількістю притомних коментарів під його постом.
приєдналася до них:
mosiychuk

(3 comments | Leave a comment)

teggen
03:39 am - Самая страшная болезнь современности - 10 букв
Оригинал взят у teggen в Самая страшная болезнь современности - 10 букв
В последнее время меня всё более беспокоит, что я нахожусь на нижней планке в группе риска по раку груди, потому сегодня решила (в который раз) найти видео, где можно посмотреть как правильно проводить пальпацию. Быстро наткнулась на один из выпусков популярного украинского проекта "Я соромлюсь свого тіла", посвящённый раку молочной железы, где, кроме прочего, врач демонстрировала как правильно проводить самоосмотр.

Потом решила прочитать комментарии, мало ли, может женщины полезными наблюдениями делятся. Но если б так. Разумеется, я ожидала увидеть некое количество дрочеров, но не вполне ожидала, что АБСОЛЮТНОЕ БОЛЬШИНСТВО - 80% коментов написано дрочерами либо людьми их имитирующими. По сути оказался лишь один комментарий - "бывает ли рак у детей" от женщины в самом низу, остальное - то, что видите на скринах.


Read more...Collapse )


(4 comments | Leave a comment)

October 14th, 2016


freya_victoria
02:44 am - Привітаннячко від прес-центру штабу АТО
З фб Марії Берлінської

(6 comments | Leave a comment)

October 13th, 2016


freya_victoria
05:20 pm - 8 стипендий и грантов для женщин на обучение и реализацию проектов
Гранты и стипендии предлагаются женщинам в самых разных областях знаний, срок подачи заявки истекает до ноября-декабря 2016 года.

(1 comment | Leave a comment)

October 12th, 2016


levkippak
02:47 pm - статья в журнале Шо о ЯНеБоюсьСказать
Оригинал взят у levkippak в статья в журнале Шо о ЯНеБоюсьСказать
По этой статье можно изучать, что такое внутренняя мизогиния.
Ну и бросается в глаза, что человек или не знает, или сознательно игнорирует такое понятие, как "культура изнасилования", с которой и призван был побороться флешмоб ЯНеБоюсьСказать. А также хочется посоветовать автору в перерывах между просмотрами выдающейся документалистики ознакомиться с трудами по социологии и гендерной теории. Может тогда выводы ее относительно насилия над женщинами станут не такими поверхностными и дилетантскими. И да, Людмила Пертановская - в первую очередь психолог, а потом уже и публицистка, так что критикуя ее мнение, не стоит нивелировать и обесценивать ее профессиональный опыт. Она ведь не только кино смотрит, она еще непосредственно общается с людьми, помогает им и, я подозреваю, знает хорошо о чем говорит.

Ее утешают, а шарик летит


Юлия Пятецкая

В начале июля в украинском сегменте фейсбука стартовал флешмоб с хештегом #ЯНеБоюсьСказать. Участницы акции, пережившие насилие, предельно откровенно рассказывали свои истории, чтобы привлечь внимание к проблеме и помочь тем женщинам, которые прежде считали неуместным делиться своим травматическим опытом с окружающими. Через несколько дней к флешмобу подключился российский ФБ, затем представители других стран, психологи, психотерапевты, сексопатологи. К единому мнению, насколько полезен подобный флешмоб и может ли он вообще решить какие-либо проблемы, прийти не удалось, главным итогом акции стало выяснение отношений между участниками.


Инициатор флешмоба - общественная активистка Анастасия Мельниченко, впервые пережившая насилие в шесть лет. Все началось с ее фейсбучного поста, а желание поднять эту тему у Анастасии возникло после того, как она наткнулась на сетевую дискуссию, в которой жертву насилия обвиняли в том, что «она сама во всем виновата». «У нас в стране, - объясняет Мельниченко, - да и вообще на постсоветском пространстве, вместо того, чтобы безоговорочно обвинить насильника, сразу же начинают выискивать - а что же женщина сделала не так, что с ней такое случилось? Может, она была в короткой юбке, или шла поздно домой, а может, была пьяная. Выходит, что женщина виновата уже просто потому, что родилась женщиной.»


Забегая вперед, замечу, что безоговорочно обвинить у женщин получилось. Помимо самих жертв кто только не сказал свое веское слово. Эксперты во всех областях, лидеры мнений, академики всех академий… Маша Арбатова в очередной раз напомнила, что в мире нет ни одной не изнасилованной женщины… Буквально сразу же начались разборки кому что можно думать, кому говорить, а кому молчать, такой агрессии и хамства, во всяком случае, на моей памяти, не выплеснул ни один флешмоб, ни одна сетевая полемика. #ЯНеБоюсьСказать на две недели уложил сеть, заслонив все животрепещущие темы, включая российско-украинскую войну, коррупцию и международный терроризм. В целом, эта борьба с мужским насилием напомнила мне старую шутку про борьбу за мир: пока камня на камне не останется. На этот раз дело не ограничилось френдоцидами, банами, взаимными обвинениями и возвышенными диатрибами, дошло даже до жалоб по месту работы тех, кто допустил бестактность. Собственно, действо имело две острых фазы: откровения жертв и обличение прогрессивной общественностью всех, кому флешмоб не нравится. В категории недовольных флешмобом оказалась самая разная публика: от жлобов и дураков до психиатров и психологов, выражавших сомнения в целебности и целесообразности подобных мероприятий.


Любое мнение против вызывало осуждение, любое мнение за - поддержку и одобрение. Флешмоб лишний раз продемонстрировал со всей печальной очевидностью, что мы так и не научились говорить и размышлять о наболевшем, кроме как в системе бинарных оппозиций. Либо с нами, либо против нас. Но это ситуация привычная. Несколько непривычно было наблюдать, как неглупые люди в качестве аргументов использовали что-то уж совсем несусветное. « С чего ожидать от флешмобов терапевтического эффекта? Это публичная массовая акция. Цель таких акций - донести информацию до общества. В музее Яд-Вашем с десятков экранов люди, пережившие Холокост, рассказывают свои истории. А как еще-то?» - доносит информацию известный российский публицист Людмила Петрановская в своей статье «Проверка на вшивость», из одного заголовка которой понятно, кто тут, по мнению автора, вшивый. С Холокостом, конечно, параллель любопытная, вспомнилась Ханна Арендт и ее книга «Банальность зла» о процессе над Эйхманом. Больше всего за эту книгу Арендт досталось от евреев, которых оскорбил ее недопустимый тон, недостаток скорби и то, что автор посмела предъявлять какие-то претензии самим жертвам. Автор действительно посмела усмотреть непосредственную вину евреев в их массовом уничтожении и даже подробно объяснила, в чем она заключается. Ее книги до сих пор не очень популярны в Израиле.


«Жертвы Холокоста, кстати, ждали своих 30 лет, - продолжает Петрановская. - До 70-х им тоже давали понять, что лучше об этом не говорить, и уж точно не публично.» Уместность сравнения Холокоста с сетевым флешмобом пусть остается на совести российской публицистки, а вот по поводу «лучше не говорить» - минуточку. Кому, кто и где давал понять, что лучше не говорить о насилии? Петрановская телевизор никогда не включала, не читала никаких газет и о существовании интернета, в котором все всегда говорят обо всем по-всякому, узнала из флешмоба? А бывает же еще художественное кино, отражающее жизнь общества. А бывает и документальное. «Девственность» Виталия Манского, который ни о чем никогда не боялся сказать, в свое время наделала много шуму. Петрановская с ним в одной стране живет. Я могу миллион примеров привести того, как общество поднимало тему насилия, и не только в искусстве. Вся пресса и телевизор освещают эту тему исправно. Вся мировая кинодокументалистика на этой теме держится, а многие откровенно этой темой кормятся. И точно так же, как женщины решили раздеться в фейсбуке, многие раздеваются в реалити-шоу вот уже лет 20. С чего вдруг такой странный хештег? О каком ЯНеБоюсь речь? О какого рода боязни вообще можно говорить во времена, когда личное пространство сузилось до невозможности, а совать свой нос в чужой вопрос давно уже норма жизни? У нас нет запретных тем, а публичные откровения - вопрос сугубо индивидуальный. Но если уж решили высказаться, то с какой целью, кроме поговорить? Ну не боитесь сказать, дальше-то что?


Любой флешмоб - штука стихийная, его резонансность спрогнозировать невозможно, и то, что он так выстрелил, безусловно, свидетельствует о запущенности проблемы. Но уложить сеть на две недели, завесив ее фейсбучными простынями, не значит проинформировать общество. Не говоря уж о том, чтоб кому-то помочь. Кому и как может помочь душераздирающая исповедь неизвестной, которую в 9 лет изнасиловал отчим, в 30 - начальник, в 50 - личный шофер? Что вы знаете об этой женщине, об обстоятельствах ее жизни и сколько в рассказанном ею правды? Этот неприятный момент не хочется задевать, но придется. Сколько в том, что было вывалено в сеть в дни флешмоба, соответствует действительности? Сколько бы ни соответствовало, но все равно потрясает размах бедствия? О размахе бедствия по флешмобу можно судить приблизительно так же, как о человеке по рентгеновскому снимку. Я убеждена, что с бедствием у нас все обстоит гораздо хуже, просто большинство тех, кому есть что рассказать, от публичных откровений воздержались. И, пожалуй, больше, чем нежелание вникать в суть поднятой проблемы и искать возможные пути ее решения, меня поражает количество женщин, которые вообще не понимают, что такое насилие, но спешат поучаствовать. Это самое неприятное, потому что замыливается и профанируется важная тема. Садово-парковые эксгибиционисты - это не насилие. Мужик в Ялте, который в 2013 году на пляже снял перед вами трусы, не насилие. Шеф, который облапал вас в кабинете, не насилие. Не надо об этом фейсбук оповещать, бедолаги и горемыки. Ну, невозможно день прожить так, чтоб никто не обидел. Даже самую успешную, радостную, счастливую и гармоничную жизнь. Насилие - это жестокость, страх, унижение, это всегда очень больно и стыдно. Это личный ужас и позор, именно поэтому о таком сложно говорить на публике. Именно поэтому многие по-настоящему пострадавшие промолчали. Именно поэтому столько шума. Вы надеетесь избавить людей от природного чувства стыда своим флешмобом? Общество заметно преуспело в этом направлении, но я очень надеюсь, что окончательно избавить у него не получится.


Вы действительно не понимаете, что нельзя пускать на свою личную территорию, что бы там ни происходило, толпу посторонних людей? Это не выход. Не метод. Не помощь. Личная территория, которая открывается в жанрах документалистики и мемуаристики, все равно предполагает личное участие читателя-зрителя. А не толпу. В толпе мы захлебнемся от свинства, хамства и беспардонности, заработав еще один социальный невроз. Уже заработали. Флешмоб обнажил такие язвы, разбередил такие травмы, наступил на такие мозоли, поднял столько ила и выплеснул столько ментального насилия, что Фрейд бы плакал, а Стивен Кинг ушел бы на пенсию. Но страсти уже улеглись, все разбрелись по своим делам и интересам. Полайкали, посочувствовали, некоторые мужчины пообещали подарить своим дочкам на 16-летие оружие. Хорошо бы еще и чугунные трусы. Отличный подарок. А дальше? Сидеть с ружьем в чугунных трусах дома? Не выходить из комнаты, не совершать ошибку?


Я знаю как делают больно. И в тех случаях, когда мне сильно досталось, спасали меня тоже мужчины. Просто их воспитывали разные женщины. Любое девиантное поведение всегда обусловлено воспитанием. И за любым уличным ушлепком всегда стоит женщина, его мать. И сводить всю тему насилия к ужасающей мужской природе, к тому, что мужчина всегда смотрит на женщину как на мясо, это врать самим себе. Я вот женщин знаю, которые на мужчин смотрят, как на мясо, на транспорт и на барахло. И каждый мальчик как минимум первые 17 лет своей жизни со всех сторон окружен женщинами. Именно в период, когда все важные социальные модели закладываются. Кто у нас традиционно занимается воспитанием? Мужчины, может? Мужчины у нас давно и прочно напрочь выброшены из воспитательно-образовательного процесса. Семья - это прежде всего мамы, бабушки, ребенок без матери у нас по-прежнему круглый сирота, детский сад - нянечки, воспитательницы, школа - учительницы. Вам не кажется, что при таком раскладе несколько вызывающе выглядит ситуация с мужским насилием? Отношение к женщине не в кривых переулках формируется, а в семье, и за всей этой катастрофой насилия стоит не ужасающая мужская природа и профнепригодность правоохранительных органов, а отсутствие здорового мужского воспитания. И женщины виноваты в этом не меньше мужчин. Это родителей и родину не выбирают, а мужа и отца своему будущему ребенку выбирают. Нужно учиться выбирать. Какие-то вещи мальчику только мужчина может объяснить так, чтоб дошло. И желательно не ремнем по жопе.


И женщины несколько узко трактуют оборот «сама виновата», привязывая свою предполагаемую вину исключительно к мини-юбкам. Странно ждать от мальчика, который растет в семье, где папа бьет маму, куртуазного отношения к женщинам. Странно ждать и от мальчика, и от девочки, которые с детства получают от родителей в зубы за любое слово поперек, что они научатся решать свои проблемы как-то иначе. Странно не видеть очевидного под самым носом, но, выходя в темный подъезд, обнаружить там проблемы общества.


Вы, кстати, в курсе, сколько мужчин ежегодно становятся жертвами насилия? В том числе в результате «безоговорочных наказаний». Сколько их сидит по ложным обвинениям и наветам. Крайне познавательный фильм есть об этом, снятый американским документалистом: «Откажись от завтрашнего дня». Там про «суд века» на Филиппинах, когда 19-летнего студента судили за изнасилование и убийство двух сестер, хотя 40 свидетелей, никак не связанных между собой, подтвердили, что в момент преступления он находился за десятки километров от места убийства. Следствие велось несколько лет, Пако приговорили к смертной казни, потом отговорили, затем благодаря неимоверным усилиям международных правозащитных организаций экстрадировали на его родину в Испанию, он до сих пор в тюрьме. Ему сейчас 38 лет. Его по-прежнему пытаются оправдать, если не удастся и он отсидит положенный срок, то выйдет на свободу в 61 год. Режиссер 10 лет изучал материалы дела, наблюдая за процессом, и его картина не только о том, кому выгодно отмазывать настоящих убийц, о чудовищном филиппинском правосудии и коррупции в высших эшелонах власти, но и о массовой истерии, которая тщательно подогревалась СМИ на протяжении всего следствия. И массовая истерия в случае с Пако сыграла не последнюю роль в его «безоговорочном наказании».


Проблема насилия имеет еще и такую сторону, как часто вы задумываетесь об этой стороне, открывая ящик Пандоры мучительно актуальными флешмобами? Откуда взялся исключительный статус женщины-жертвы? С какой стати? В мире тотального насилия не бывает никаких исключительных статусов. СИЗО, армия, война, террор, ежедневная улица с ее любыми сюрпризами. Детские дома забиты под завязку кем? Отпрысками любящих матерей? А сколько их, выброшенных на свалку, в помойное ведро, похороненных заживо? Родила и закопала, потому что у нее уже есть семеро, а восьмого не потянет. Не слышали ничего о таких историях, не хотите об этом поговорить? Сколько детей живет в семьях и ничего, кроме побоев не видит? Вас в детстве не били, девочки? Я вот многих знаю, кого били. Причем больно. Родные мама с папой. Прежде чем в фейсбук ходить, вы бы с родителями поговорили. И там поискали ответы на многочисленные вопросы. Не всегда большое видится на расстоянии.


"Женщины пришли в фейсбук, потому что им некуда больше идти - в России и Украине нет доступной психологической помощи.» Это старику Мармеладову было некуда идти, давайте без вульгарной достоевщины. Я не занимаюсь темой насилия и не скажу за всю Украину, а тем более Россию. Я живу в Киеве и знаю, что здесь 12 центров психологической помощи женщинам, пострадавшим от насилия. Два городских и 10 районных. В одном из них есть даже специальный приют, где можно прожить 90 дней. Не для бомжей, алкоголиков и калик перехожих, а именно для женщин, которым негде спрятаться. Есть еще международный центр «Ла Страда-Украина», сотрудничающий с правоохранительными органами. Я туда не обращалась, мне сложно судить об их эффективности, но я не прочла ни одного поста, в котором жертва насилия хотя бы упомянула о том, что существуют подобные места. Кто-то туда обращался? На каком основании делается вывод об отсутствии «доступной помощи»? Вы пришли в фейсбук поговорить, а тысячи молчат, сидя дома, где их каждый день убивают, и понятия не имеют, у кого просить помощи и куда можно убежать от мужа-садиста, любовника, брата, сына и кого угодно. Только по официальной статистике в Украине ежегодно тысяча женщин подвергается домашнему насилию. Это лишь те, кто доходят до милиции. А сколько из них знают, куда обращаться помимо милиции? Сколько обращались? 12 центров, все телефоны, адреса в открытом доступе. Кто-нибудь звонил по этим телефонам, жил в этом приюте, общался с тамошними психологами, медиками и юристами? А с кем общались?


Вот уже несколько лет подряд ежегодно в Украине проходит акция «16 дней без насилия», в течение которой проводятся реабилитационные тренинги и индивидуальные приемы медиков, психиатров, юристов. 16 дней на протяжении нескольких лет - это дольше, чем флешмоб. И поддержку там оказывают не жители фейсбука, а квалифицированные специалисты. Я ни разу не видела, чтобы об этой акции кто-то упоминал в соцсетях. Ни разу. Допустим, я вижу не все, но флешмоб вот увидела. Его сложно не заметить. А на индивидуальных приемах и реабилитационных тренингах в рамках акции «16 дней без насилия» кто-нибудь присутствовал? Не ведут приемы? Не помогают? не снимают трубку? все формально? для галочки? Ну расскажите же. Расскажите, чтоб можно было прийти к неутешительному выводу, что у нас нет доступной психологической помощи.


В своей книге «Человек в поисках смысла» австрийский психиатр Виктор Франкл, проведший три года в Аушвице, вспоминал, как уже в послевоенное время к нему за помощью обратилась женщина, пережившая в детстве сексуальные домогательства отца. Повзрослев, она прочла горы популярной литературы о том, как этот опыт может сказаться на ее жизни. Чтение популярной литературы не прошло бесследно, женщина зациклилась на себе, постоянно анализируя свою травму и ее возможные последствия, и не получала никакого удовольствия от общения с мужчинами, в частности сексуального, - главным удовольствием стала ее травма. Франкл посоветовал ей оставить в покое свой травматический опыт, о котором она, к слову, помнила в общих чертах, больше внимания уделять мужчине, с которым она хочет отношений, и вообще как-то разнообразить жизнь. Женщине хватило всего несколько сеансов, чтобы выбраться из своего семейного детского кошмара и открыть для себя радости полноценной жизни.


Я бы настоятельно рекомендовала в качестве доступной психологической помощи книги Виктора Франкла. Они продаются в магазинах и есть в сети. Меня, кстати, всегда удивляло спокойствие, миролюбие и доброжелательность людей, прошедших настоящий ад. В них совершенно нет ненависти и злобы, настойчивого желания мстить и карать за перенесенные муки. Даже в самых страшных их воспоминаниях - лишь хладнокровная точность очевидца. Злость - очень энергозатратна, и возможно, они экономили силы, которые было на что тратить. В том числе на долгую насыщенную жизнь, на которую они, вопреки всему, не теряли надежды. И вполне вероятно, что нынешний сетевой разгул эмоций, не способный решить никаких проблем в принципе и забрасывающий любую важную тему в коммунальную кухню, вызван избытком энергии, которую многим просто не на что употребить.


Мы живем в эпоху лидеров мнений и властителей дум, которые основной своей задачей считают доносить страшную правду до общества, вместо того, чтобы доносить полезную информацию. Доносить правду - не мешки ворочать. Жить не по лжи, ага. За каждым таким пафосным циркуляром тонны лжи и лицемерия. «Нет доступной помощи» означает, что тысячи, ничего не знавшие о такой помощи, не будут знать дальше. А в качестве помощи им предложат поплакать.


Это ж вечная тема. Поплачь, легче станет. Опять те же грабли, тот же замкнутый круг многовекового женского рабства, в котором единственной действенной помощью является жалость. Ее утешают, а шарик летит. Великая песня. Модель общества. То жениха все нет, то муж ушел к другой, то мало прожила. А в промежутках ее насилуют и унижают. А в промежутках промежутков ее жалеют. А шарик летит. А насильники и злодеи сочиняют «Преступление и наказание», открывают закон всемирного тяготения, получают Нобелевские премии и меняют мир. А она все плачет. Когда вы уже научитесь решать свои проблемы, не вызывая бесконечной жалости? Ходить к врачу и в милицию. Искать себе дело жизни. Не терпеть, не унижаться, не лезть из кожи вон, пытаясь урвать жениха. Не ходить замуж только потому, что возраст и так принято.


Не плодить детей от идиотов. До тех пор, пока вы не поймете, что женское поведение непосредственно связано со всеми процессами, происходящими в обществе, вас будут оскорблять, шантажировать, выбивать зубы и лезть липкими пальцами вам в трусы.
Очень обидно, что достанется и тем женщинам, которые пытаются жить иначе. Спасибо вам, вечные жертвы. За то, что не боитесь сказать. ЯНеБоюсьСказать.


(8 comments | Leave a comment)

October 3rd, 2016


freya_victoria
04:00 pm - Марія Берлінська про дискримінацію жінок в армії
"Дискримінація жінок на війні - це велика стіна. Проте, всі стіни падають. Якби чоловіки, які прийняли рішення воювати, стикалися з такою ж дискримінацією, як і жінки, то на фронті взагалі нікого не було б", - вважає керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська.


(Leave a comment)

September 24th, 2016


freya_victoria
11:05 pm - Сейм Польщі попередньо схвалив закон про повну заборону абортів
Депутати польського парламенту сьогодні прийняли в першому читанні законопроект, який повністю забороняє аборти в країні.
Також документ запроваджує кримінальну відповідальність для кожного, включаючи саму вагітну жінку, хто своїми діями може призвести до смерті "зачатої дитини".
Водночас Сейм, в якому більшість представляють депутати правлячої партії «Право і справедливість», відхилив законопроект опозиції, який пропонує лібералізацію (невеличку) чинного закону про аборти.
В Польщі заборонені аборти ще з 1993 року. Згідно чинному закону, виняток може бути лише в трьох випадках: загрози життю або здоров'ю матері, підозри про виникнення вагітності в результаті зґвалтування, а також у разі тяжких захворювань плода.

Новий законопроект забороняє аборт навіть у таких випадках.

Новина

(2 comments | Leave a comment)

September 21st, 2016


vaenn
03:43 pm - Vaenn's дайджест-7
Вітаю всіх учасниць та учасників!

Хоча попередній дайджест виходив в ефір майже три місяці тому, цього разу меню не порадує асортиментом, адже писалося мені майже виключно про книжки (і здебільшого - історичні романи, літо було дивним).

А було таке:

* пост про одну з найуспішніших словацьких письменниць евер - християнську акттивістку, що фактично створила свою церкву.

Тизер:
"Крістіна та Марія Ройови народилися в родині лютеранського пастора зі Старої Тури у 1860 та 1858 році відповідно. Щодо їхнього раннього життя – Вікі не щедра на подробиці (стаття про Марію взагалі складає кілька рядків). А про Крістіну зокрема відомо, що повної традиційної освіти вона так і не отримала, хоча певні зусилля на те витрачалися. Та головна історія сестер почалася у 1897 році, коли вони заснували свій “Синій хрест”. Рух з часом потроху набирав популярність серед місцевих селян, а самі сестри окрім проповідницької діяльності приділяли дуже багато уваги соціалці. Крім рятування алкоголіків та їхніх родин за тридцять з гаком років Крістіна встигла організувати (та зібрати гроші на утримання, що також важить) притулок для сиріт, лікарню-амбулаторію, більший дитячий будинок для постійного проживання, а за кілька років до смерті у 1936-му – притулок для людей літнього віку. Також пані дияконка намагалася дбати про душі не лише безпосередньо ближніх. Протягом усього життя вона завзято писала".

Посилання на весь текст.
даліCollapse )

(Leave a comment)

September 17th, 2016


void_hours
11:19 pm - А. Дворкин "Политика ума". Часть вторая. (1983)
Перевод второй части главы "The Politics of Intelligence" из книги "Right-wing Women: The Politics of Domesticated Females"
Сердечно благодарю caballo_marino за редакторскую правку.


Перейти к началу книги
Перейти к началу главы

В свою очередь, творческое мышление — это ум в действии; ум, реализуемый в мире. Этому миру не обязательно состоять из рек, гор и равнин; им может быть любая сфера, где мысль имеет влияние. В самой абстрактной философии мысль способна влиять на мир вокруг нее: философия — часть этого мира, иногда она сама — свой собственный самодостаточный микрокосм. Мышление — это действие, как и создание книг, музыки, картин; творческий ум, реализуемый в материальном мире, способен создавать продукт из самого себя.

Однако его потенциал не исчерпывается созданием нового. Он всегда в процессе познания: стремится постигнуть этот мир, требует своего права оставить в нем след. Творческий ум не созерцателен: для этого он слишком честолюбив; практически всегда он заявляет о себе. Он может посвятить себя чистому поиску знания или истины, но и тогда жаждет признания, влияния или власти; это амбициозный ум.

Творческий ум не удовольствуется признанием личности своего носителя; он требует уважения за собственные заслуги, уважения к самому себе. Иногда это уважение можно засвидетельствовать продукту его деятельности; в некоторых случаях — когда ум этот употребляется в нематериальных сферах (например, в ремесле оратора или при выполнении повседневных дел), — эту дань следует отдавать человеку, который проявляет его. Женщинам неуклонно и повсеместно отказывают в уважении, необходимом для поддержания творческого ума: отказывают безжалостно, отказывают жестоко, отказывают по-садистски.
Read more...Collapse )

(1 comment | Leave a comment)

September 6th, 2016


freya_victoria
12:31 am - #яНеБоюсьСказати: Анастасія Мельниченко працює над книжкою для підлітків
А тепер дуже серйозно.
Зараз я працюю над книжкою - результатом кампанії "Я не боюсь сказати". Ця книжка буде для підлітків і говоритиме з ними про секс, згоду, особисті кордони, види насильства. Вона даватиме алгоритми дій у випадку насильства (куди звертатися, що робити). Ми розкажемо про можливі наслідки насильства і розвіємо міфи щодо сексу і насильства.
Для ілюстрацій до цієї книжки мені потрібні історії. Які будуть стосуватися насильства, домагань і сексу у підлітковому віці.
Я чесно скажу: не буду іти за хештегом і шукати в написаному масиві підліткові історії. Не тому, що лінива. Як емпатика, мене фізично вибиває на кілька днів з колії від цих історій. А робота вимагає максимальної включеності.
Тому я прошу вас про допомогу. Будь ласка, напишіть в коментах ті історії, якими ви готові будете поділитися з читачами 11-14 років.
Це дуже важливо. Такої книжки в Україні наразі нема. Але ми маємо говорити про насильство з підлітками! Для цього мені потрібен ілюстративний матеріал. Будь ласка, долучіться до створення книжки!
Це можуть бути історії про:
- бажаний і небажаний досвід підліткового сексу;
- приклади сексуальних домагань чи насилля від родичів;
- приклади порушення кордонів.
- приклади домагань/насильства з боку незнайомців.
- приклади реакцій батьків на ваші розповіді про насильство.
- історії виходу із насильницького циклу.
Тобто все, що стосується підліткового віку.
Кожна ваша історія важлива! Особливо важливо зібрати історії від чоловіків, щоб показати хлопчикам, що про це можна говорити. Всі історії будуть опубліковані анонімно. Прошу писати мені в коменти чи в приват.
Ваш комент означатиме вашу згоду на публікацію історії.
Розкажіть мені свою історію! Знаю, вдруге це зробити важко, але зараз кожне слово дуже-дуже важливе."

(2 comments | Leave a comment)

September 4th, 2016


freya_victoria
01:36 pm - Різний прохідний бал залежно від статі
В Білорусі на деякі спеціальності різний прохідний бал для дівчат та хлопців:
"«Мужчынскі» прахадны бал на спэцыялізацыі «Крымінальна-выканаўчая дзейнасьць» — 167, «жаночы» — 309. А каб вучыцца на спэцыяльнасьці «Судовыя крыміналістычныя экспэртызы», жанчынам трэба было набраць ня менш за 372 балы, мужчынам — ня менш за 216."
Я в шоці...
Звідси

(5 comments | Leave a comment)

August 29th, 2016


ksyuhin_i_ya
08:13 pm - О женщинах на пляже
Originally posted by scholar_vit at О женщинах на пляже


Пишут,
что в то время как доблестная французская полиция озабочена тем, что
на женщинах слишком много надето, не менее доблестные израильские
службы охраны озабочены тем, что на женщинах надето слишком мало.




На пляжном концерте в Ашдоде певица вышла в шортах и незастегнутой рубашке
поверх бикини. Ей предложили одеться поскромнее, а когда она
отказалась, охранники заставили ее уйти со сцены.




Министерство культуры и спорта Израиля поддержало требование
"скромности в одежде" женщин, выступающих на концертах, которые
получают поддержку от государства.




Вот неймется же мудакам, что французским, что израильским,
контролировать женщин.


(Leave a comment)

August 27th, 2016


freya_victoria
01:28 pm - людину, яка стартувала флешмоб #ЯНеБоюсьСказати, хоче пограбувати Ексмо -- а Фейсбук забанив
Originally posted by maryxmas at людину, яка стартувала флешмоб #ЯНеБоюсьСказати, хоче пограбувати Ексмо -- а Фейсбук забанив
за обурення цим фактом.
ось її пост про це:
nastya

будь ласка, поширте цю інформацію.

(1 comment | Leave a comment)

August 16th, 2016


freya_victoria
04:28 pm - Статистика по обращению на горячую линию по домашнему насилию (Беларусь)
Originally posted by freya_victoria at Статистика по обращению на горячую линию по домашнему насилию (Беларусь)

(Leave a comment)

August 13th, 2016


freya_victoria
09:44 pm - Що чекати від нового законодавства щодо протидії насильству?
Найважливіші речі: обмежувальний припис, терміновий заборонний припис і притулки

(Leave a comment)

August 11th, 2016


freya_victoria
02:08 am - Продати «жінку»: як в Україні протидіють сексизму в рекламі?

"Зображення жінок із напівоголеним бюстом, а поруч — підлога, вікна, електродрилі. Хто не бачив такого на роздоріжжях, перехрестях і транспортних розв’язках українських міст і трас? Бувають і «одвертіші» рекламні пропозиції: «безкоштовні вхідні», що виринають із жіночих вуст; підключення до інтернету, яке красива білявка «дасть тобі, як дала сусіду». Варіацій може бути багато, але суть одна — в цивілізовану світі така реклама визнається сексистською, тобто такою, яка ображає і принижує людину за ознакою статі. Причому з пуританством і моралізаторством це не має нічого спільного."
Стаття Жанни Безп'ятчук

(Leave a comment)

August 1st, 2016


freya_victoria
10:07 am - важлива петиція
Будь ласка, підпишіть, якщо ви ще не підписали.
Якщо у вас є якісь проблеми з підписанням, напишіть, будь ласка, в їхню техпідтримку: support.petition@apu.gov.ua та тут в коментах, щоб я теж знала.

Originally posted by freya_victoria at І ще одна важлива петиція

(2 comments | Leave a comment)

July 30th, 2016


syn_snow
12:24 pm - Соня Делоне/Sonia Delaunay (1885—1979)
Оригинал взят у syn_snow в Соня Делоне/Sonia Delaunay (1885—1979)
Соня Делоне (Делоне-Терк) (настоящее имя Сара Ильинична (Элиевна) Штерн) (1885—1979) — французкая художница и дизайнер украинско-еврейского происхождения, родом из Одессы.
sonia-delaunay26
Великая леди абстракционизма и арт деко, художница, развившая собственный стиль – симультанизм, выражавший динамику движения и тонкости цветовых созвучий. Современную жизнь с ее электрическими огнями, танцевальными барами и женщинами, освобожденными от корсетов и условностей, она хотела воплотить в вибрирующих, «танцующих» узорах ткани. Соня создавала “платья-стихотворения” в духе сюрреализма и театральные декорации для балета Сергея Дягилева, была дизайнером, работала не только в области интерьеров, но и занималась тюнингом автомобилей.
Car-Museum-61
Она была исключительно популярным иллюстратором моды и дизайнером текстиля, а в 1925 году американский журнал "Вог" вышел с рекламой "оптического платья" от Сони Делоне на обложке. Вместе со своим мужем (художником Робером Делоне) участвовала в оформлении Парижской Всемирной выставки 1937 года, для которой создала панно величиной в 235 кв. м. Ее работа была отмечена золотой медалью. В 1939 году она основала салон под названием Realites Nouvelles ("Новые реальности"), существующий и поныне.
В 1930-е годы была близка к абстракционистским поискам Кандинского, Мондриана, Б.Хепуорт, М.Сёфора.
Известна также как иллюстратор книг, работала также над скульптурой, керамикой и акварелями.
Соня Делоне — первая художница, имевшая персональную выставку в Лувре (1964). В 1975 она стала офицером Ордена Почётного легиона.
ozartsetc_sonia_delaunay_peinture_11
+12Collapse )

(Leave a comment)

July 21st, 2016


freya_victoria
04:20 pm - 5 українських вчених жінок


Стаття Олени Стрільчук

(Leave a comment)

July 16th, 2016


freya_victoria
02:56 pm - Стаття про Ольгу Кобилянську

"Мабуть, саме пошуки того “вибраного життя” і привели її до літератури, а заодно й до феміністичних ідей. Героїні двох її повістин – “Людина” і “Царівна” – емансиповані жінки, на відміну від безконечних Ганнусь, Марусь і Явдошок Марка Вовчка та інших тогочасних письменників. “Літературний образ жінки ХIХ століття – «покритки», «бурлачки», «повії», що були квінтесенцією горя, нещастя й немочі, відступив перед «царівною» і «одержимою духом». В українській літературі вперше прозвучав інтелігентний жіночий голос, а разом з ним і феміністична ідея”, – пише Соломія Павличко."
Звідси

(Leave a comment)

freya_victoria
02:53 pm - долой фемінітиви!
:D
Originally posted by maryxmas at долой фемінітиви!

Tags:

(Leave a comment)

July 15th, 2016


freya_victoria
12:12 am - Гройсман пропонує заборонити розлучення
""Я взагалі вважаю, що треба підтримати ініціативу міністра юстиції і заборонити розлучення. Всі думають, що це жартую, але я вважаю, що родина – це найвища цінність і важливо, щоб люди, які одружені, були щасливі..."
Наврядчи це має хоть якісь шанси пройти... Але сам хід думок!

(1 comment | Leave a comment)

July 13th, 2016


meimuna
03:59 pm - Реклама морозива
https://www.facebook.com/morozyvo/photos/a.156153211120197.38900.151724764896375/1046702218731954/?type=3

(2 comments | Leave a comment)

July 11th, 2016


freya_victoria
04:09 pm - статистика з дослідження Фонду народонаселення ООН в Україні
Originally posted by maryxmas at статистика з дослідження Фонду народонаселення ООН в Україні
повна пдф тут

трішки інфографіки звідси:


Read more...Collapse )

(Leave a comment)

July 8th, 2016


void_hours
10:25 pm - А. Дворкин "Письмо из зоны военных действий" (1986). Часть 2.
Перевод главы "Letter from a War Zone" из книги "Letters from a War Zone".
Перевод: shaumaenigma.
Редакторская правка: caballo_marino и void_hours.

Перейти к первой части статьи

На заседании городского совета Миннеаполиса один психолог рассказал о трёх случаях, в которых порнография использовалась в качестве инструкции: «Как в прошлом, так и в настоящем мне приходилось работать с клиентами, которых анально насиловали черенками метлы, принуждали к сексу с более чем 20 собаками на заднем сиденье автомобиля, связывали и пытали, нанося удары электрическими разрядами по гениталиям. [Всё] это были дети в возрасте от 14 до 18 лет… Во всех случаях преступник либо читал по ночам руководства и рукописи и днём использовал их в качестве инструкции, либо имел порнографический материал при себе во время совершения сексуального насилия».

Социальная работница, курирующая девочек-подростков, занимающихся проституцией, засвидетельствовала: «Я могу практически однозначно утверждать, что все мои подопечные были вовлечены в проституцию при помощи порнографии... В некоторых случаях девушек заставляли смотреть порнографию — фильмы, видеокассеты, или фотографии — поскольку там показано, как и что нужно делать, это практически учебное пособие по выполнению востребованных в проституции половых актов... Кроме того, когда молодая женщина работает на улице, многие клиенты приходят к ней с вырванными из журнала фотографиями и говорят, что хотят вот это… это что-то вроде почтового каталога половых актов, которые она, по их мнению, должна выполнять… Другой аспект, играющий важную роль в моей работе — то, что в большинстве случаев мои подопечные — жертвы неоднократных, иногда групповых изнасилований. Эти изнасилования часто снимаются на видео или фотографируются. Когда девушка пытается бежать, [ее шантажируют]».
Read more...Collapse )

(1 comment | Leave a comment)

July 7th, 2016


void_hours
11:38 pm - А. Дворкин "Письмо из зоны военных действий" (1986). Часть 1.
Перевод главы "Letter from a War Zone" из книги "Letters from a War Zone".
Перевод: Евгений Жук и shaumaenigma.
Редакторская правка: caballo_marino и void_hours.

«Письмо из зоны военных действий» было написано по просьбе первого в Германии феминистского журнала «Эмма» и вышло в нем на немецком, а затем в «Классекампен» на норвежском языке. В английском варианте это эссе публикуется впервые.

Сёстры! Я не знаю, кто вы и сколько вас, но я расскажу вам о том, что с нами произошло. Мы были храбрыми и наивными до глупости. Некоторые из нас сотрудничали, но я не знаю, что из этого вышло. И вот подходит к концу 1986 год, и мы проигрываем. Мужчины ведут войну против женщин, зона военных действий — Соединённые Штаты. В этой стране каждые восемнадцать секунд избивают женщину, причём делает это не сумасшедший незнакомец в тёмном переулке, а её муж или мужчина, с которым она живет. Не поймите превратно: незнакомцы в переулках тоже избивают женщин, но это относится к преступлениям другой категории — гендерно-нейтральным нападениям, уличной преступности, насилию большого города. Избиение женщины близким ей мужчиной — самое распространённое преступление в стране; и это данные ФБР, не феминисток. Каждые три минуты происходит изнасилование, и почти в половине случаев его совершает знакомый жертве мужчина. 44% взрослых женщин в Соединённых Штатах хотя бы раз в жизни подвергались изнасилованию; в 41% случаев (по некоторым данным – в 71%) насильников было двое или больше. Так что если о числе изнасилований мы располагаем какой-то информацией, то о количестве насильников остаётся только догадываться. По приблизительным оценкам каждый год совершается около 16 000 новых эпизодов инцестуального насилия отцов над дочерьми. 38% девочек среди этого поколения детей имеют опыт сексуального насилия. В настоящее время лишь менее 8% женщин никогда не подвергались каким-либо видам навязанного сексуального контакта — от домогательств до нападения.

Мы упорно называем эту войну нормальной жизнью. Никто ничего не видит; никто ничего не знает; мужчины не хотят ничего плохого. На этой войне сутенёры-изготовители порнографии выступают в качестве эсэсовских войск: это элитный, воинственный, хорошо организованный авангард садистов. Они управляют хорошо отлаженной и набирающей обороты системой эксплуатации и насилия, в которой женщины и дети как низшие формы жизни подвергаются пыткам и издевательствам. В этом году они заработают 10 миллиардов долларов.
Read more...Collapse )

(4 comments | Leave a comment)

freya_victoria
10:58 pm - Урок англійської та сексизму
Ааа, сиділа сьогодні на уроці англійської! Просто присутня, пришла послухати, як моїм студентам (я їх вчу QA) викладають англійську. Новим учням пропонують відповісти на питання, випадково обране з конвертику, щоб оцінити рівень.

Питаннячко: "Who is regarded a head of household?"
"In my case it is a husband," - починає відповідати учениця. "Why?" - "Because he is clever... and... and..." - "And because he is a man, sure!" - додає викладачка.

О_о

Наступнє: "What do you think about man and woman crying?"
"It's ok to cry for woman, but if a man cries, there is something wrong with him," - каже інша.
Власне, питання поставлене так, що саме ця відповідь очікується...

Центр підготовки IT-спеціалістів!

(3 comments | Leave a comment)

freya_victoria
11:06 am - Петиція щодо ратифікації Стамбульської конвенції
Петиція щодо ратифікації Стамбульської конвенції викладена на сайті Президента. Мені підказали, що їй місце саме там, а не на сайті Ради, де вона була раніше. Реєструватися та підписувати там зручно та просто.
Якщо вам небайдужа ця тема, підпишіть. Нам це насправді потрібно.
Текст петиції:
"Мережею шириться флешмоб проти замовчування насильства #‎яНеБоюсьСказати. Величезна кількість українських жінок розповідає про те, що їм довелося пережити.
Масштаб насильства величезний!
Просимо Верховну Раду ратифікувати Стамбульську конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством проти жінок та домашнім насильством, яку Україна підписала в 2011 році.
Стамбульська конвенція наголошує на тому, що обов’язком кожної демократичної європейської держави є повністю викорінити насилля в усіх його формах, а також створити систему запобігання насильству над жінками та належного покарання винних.
Ратифікація конвенції зобов’язує державу вжити низку заходів для запобігання і викорінення домашнього насильства. Держава повинна створити незалежний орган, який вироблятиме цілісну скоординовану політику протидії домашньому насильству; розробити форми співпраці з жіночими громадськими організаціями; збирати та аналізувати статистичні дані.
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 2001 року передбачає створення кризових і медико-реабілітаційних центрів для постраждалих органами місцевих влад, як і проведення низки інших заходів протидії насильству. Попри це, на жаль, більшість положень так і залишаються лише прописаними на папері.
Ратифікація Стамбульської конвенції повинна істотно наблизити Україну до європейських стандартів запобігання домашнього насильства, а її реалізація – стати запорукою державного захисту постраждалих.
«Реалізація de jure та de facto рівності між жінками та чоловіками є ключовим елементом у запобіганні насильству стосовно жінок»
Преамбула Стамбульської конвенції
Існує Проект Закону України “Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції)”. Проте, на жаль, поки що законопроекти відкладені у шухляду.
Зволікати не можна, треба ратифікувати!"

Я використала частково текст статті Оксани Хомей. Сподіваюся, пані Хомей вибачить мене за це. Не було часу писати власний текст та, мабуть, я б не написала краще... А зараз треба діяти швидко, поки тема "гаряча".

(2 comments | Leave a comment)

July 6th, 2016


freya_victoria
07:28 pm - #яНеБоюсьСказати: реакція чоловіків
Мене зацікавіло, як реагують чоловіки на флешмоб. Трохи прикладів з моїми коментарями.
Багато таких, яких читати огидно:




"у відповідь на антимужиковий флешмоб ‪#‎яНеБоюсьСказати‬
пропоную відреагувати дзеркальним флешмобом ‪#‎бабаДінамо‬
Знаєте, в кожного в житті трапляються різні випадки, але це не значить, що всі навколо ідіоти)"

Хороше порівняння! Не отримати сексу, коли розраховував (ще питання, якого біса розраховував), чи бути згвалтованою чи побитою, або і те, і інше разом...

"‪#‎янебоюсьсказати‬
Я ходил по тем же самым улицам и бродил в тех же подворотнях, в которых бродили и вы.
Ни разу ко мне никто не приставал и не домагался.
#янебоюсьсказати, что некрасивым уродом быть хорошо и выгодно в нашем обществе."

Це не тому, що страшний, це тому, що чоловік, і для нього ризик домагань та сексуального насильства мінімальний, якщо він не в тюрмі.

‪#‎яНеБоюсьСказати‬
Прошу прощения у всех девочек к которым не приставал!
А ведь мог прецендент создать...

Нема чого сказати. Просто ідіот.
‪#‎яНеБоюсьСказати‬ шо вы заебали своим #яНеБоюсьСказати

Звісно. Баби, замовкніть.

‪#‎яНеБоюсьСказати‬
Начиная с 27 лет я регулярно сталкивался с этим насилием. Или давлением, называйте как хотите. «Пора, чего ты ждешь?», «Дима, без этого уже никак». И вот так несколько раз в месяц, регулярно.
Она не останавливалась на одном «совете». Мы видимся практически каждый день. И каждый божий день я чувствую это давление в ее взгляде. Она будто сканирует меня, пытаясь найти еще один изъян.
Все это заставляет меня усомниться в себе. «А может она права? Неужели пришло время?» Ведь уже скоро 30, а я все еще ни-ни.
Но ведь мне и так комфортно. Как казалось.
Но #яНеБоюсьСказати ! Я решил сказать это в голос, чтобы закрыть вопрос раз и навсегда.
Нет!
Нет, Vikа Prudnyk, я не буду покупать крем для лица из новой линейки!

Ахаха, яка чудова тема для жартів!

‪#‎ЯНеБоюсьСказати‬
неоднократно я самым нефеминистским образом объективировал граждан женского гендера, похотливо домогался их, они уступали, потом я получал в ответ взаимность и в итоге получались чистые и светлые романы со временем перераставшие в близкородственные дружбы или длящиеся до сих пор в формате любви.
всех с днем поцелуев!

Дуже дорослий дядько це написав, невже не розуміє різниці між залицяннями та домаганнями?

#‎ЯНеБоюсьСказати‬ що не бив, не гвалтував, не домагався... І загалом - у мене навіть з колишніми досі добрі стосунки) Тому всіх гарних людей - із Днем поцілунків)

І ще один:

‪#‎янебоюсьсказати‬
Не боюсь сказать, что никогда не применял никакого насилия по отношению к барышням. (И вообще почти всегда джентельмен, ггг).
ПС. Ночные звонки или сообщения по "пьяному тарифу" не в счет.

"Я не такий." Це важливо. Це зовсім міняє ситуацію!

Але є й дуже обнадійливі відгуки від чоловіків:

‪#‎яНеБоюсьСказати‬ Очень нужный флешмоб, спасибо всем, кто участвует. Жаль, что есть о чем рассказывать.
Нет, не жаль, а страшно. Хотя и жаль тоже.
Спасибо, что проходите через это еще раз, выносите на публику. Представить себе масштабы, не видя таких свидетельств, практически невозможно, даже если сам являешься жертвой насилия.
Я, благодаря этому мобу, в чем-то поменял свои взгляды. И, хотя по-прежнему считаю, что решать проблему сексуального насилия бессмысленно в отрыве от решения проблем с насилием вообще, но начал немного по-другому видеть проблему сексуального насилия в частности.

‪#‎яНеБоюсьСказати‬ - прочитав кілька жіночих сповідей і кинув, бо це жах. але це правда. і від того ще більш страшно.

‪#‎яНеБоюсьСказати‬ - сейчас мне кажется, что это самый впечатляющий флэшмоб с тех самых пор, как был выдуман значок хэштэга.
ужасный мир, ужасные мы, полулюди-полунелюди.
Побіг по соцмережах новий хештег - ‪#‎ЯНеБоюсьСказати‬, якось так. І там різні леді розповідають історії про домашнє та інше насильство над ними. Насильство фізичне, психологічне і всіляке. Леді - відомі й не дуже. Історії - судячи з усього - всі реальні. І страшні.
Я сам - далеко не ідеал сімейного життя. Дуже далеко. Але більшість цих історій морозить і мене. Тому мені оце, як досліднику, цікаво: а коли деякі наші ура-патріоти й борці за "традиційні цінності" влаштують, замість мордобиття голубих, яку-небудь акцію проти цілком гетеросексуальних мужиків, котрі реально піддають своїх дівчат/жінок тортурам?
Чи це якраз - "наші цінності"?

оце почитавши ‪#‎яНеБоюсьСказати‬,
нарешті усвідомив МАСШТАБ
і зрозумів, чого це з таким милим і інтелігентним мною
кілька разів явно відмовлялися їхати в ліфті жінки,
наприклад. тепер понятно.

Багато хто дивується масштабам ‪#‎яНеБоюсьСказати‬ – що сексуального насильства навколо нас так багато. Я знав: мені, як істоті не надто маскулінній і взагалі неплотоядній, жінки часто довіряли і розповідали. Добре, що тепер будуть знати й інші.
Головний момент, про який слід замислитись: щоб регулярно ґвалтувати й харасити мільйони жінок, потрібні мільйони чоловіків. Не серійні чікатіли це роблять, а звичайні пацани і мужики, яким вбили в голову, що мужність – це ставлення до жінки як до речі. І що треба проявляти «ініціативу», бо жінкам це подобається. І ще багато подібних фігонь.
Вбивали в голову не тільки чоловіки, на жаль. Це не знімає провини з ґвалтівників, але додає відповідальності всім іншим. План-мінімум для кожної порядної людини – не бути такою і не дати своїм дітям вирости такими.

Сижу в ахуе от историй ‪#‎яНеБоюсьСказати‬. В первую очередь, от их количества.
Честно, не мог подумать, что сексуальное насилие аж настолько распространено((

‪#‎яНеБоюсьСказати‬ (тыкнешь и все поймешь)
Одна из самых важных инициатив, которая стоит вашего внимания.

От историй под хештегом ‪#‎яНеБоюсьСказати‬ чуть не плачу.
Это не просто страшно и мерзко, это ломает жизни. Понимаю, что чувствует каждый, кто такое пережил.

Читать ‪#‎яНеБоюсьСказати‬ вдвойне страшнее, когда у тебя растет дочь... Всем умным, смелым, прекрасным, написавшим и промолчавшим — "спасибо" и "будьте счастливы, солнышки, пускай это никогда не повторится"...

Истории по тегу ‪#‎яНеБоюсьСказати‬ страшные и чудовищные, но именно потому и необходимые. Потому что без признания проблемы общество никогда не выздоровеет.

Практически под каждым постом ‪#‎яНеБоюсьСказати‬ в комментариях есть минимум один обиженный мужик, прискорбное зрелище конечно

(2 comments | Leave a comment)

maryxmas
03:30 pm - феміністські посилання. поки що останні. буде далі чи ні, не знаю.
Read more...Collapse )

(3 comments | Leave a comment)

freya_victoria
01:57 pm - ‪#‎яНеБоюсьСказати‬
Дуже корисний флешмоб в фейсбуці - жінки розповідають про насильство та сексуальні домагання. Долучайтеся!
Зробімо ці проблеми видимими!
https://www.facebook.com/hashtag/%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%8E%D1%81%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B8?source=feed_text&story_id=1309535079076235

(1 comment | Leave a comment)

July 5th, 2016


freya_victoria
02:10 am - "Жінок не вчили любові до себе, і досі не вчать достатньо"
Оксана Луцишина – письменниця, поетка, дослідниця творчості Бруно Шульца й Вальтера Беньяміна, авторка трьох збірок поезії, збірки оповідань та двох романів. Лауреатка кількох літературних премій, зокрема, “Гранослова”, “Привітання життя”, премії Фундації Ковалевих. Народилася в Ужгороді у 1974 році, пізніше виїхала на навчання у Сполучені Штати, де захистила дисертацію з компаративістики. Як стипендіантка Фулбрайта стажувалася в Польщі. Викладає українську мову й літературу в Техаському університеті.

(1 comment | Leave a comment)

July 4th, 2016


maryxmas
03:19 pm - феміністські посилання




Read more...Collapse )

(Leave a comment)

July 2nd, 2016


maryxmas
02:28 pm - феміністські посилання
Read more...Collapse )

(1 comment | Leave a comment)

June 29th, 2016


vaenn
12:48 pm - Vaenn's дайджест-6
Доброго дня! Повертаючись до дайджест-традиції, спершу хочу подякувати учасницям спільноти, які регулярно пишуть про необхідність розширювати аудиторію фем-дискурсу. Це надихає та надає хоробрості. І, хоча в моєму випадку йшлося всього-навсього про участь в презентації книжкових блогерів (переважно блогерок насправді), це був корисний досвід публічної артикуляції власної феміністської позиції, та й приємно було почути відгуки слухачок, в яких йшлося про "нові знання" та "незвичний підхід". Переглянути конспект зустрічі можна на Media Sapiens, також є відеозапис (нічого оригінального чи незнайомого фем-спільноті я не кажу, але хотілося коротенько окреслити контекст, в якому жіночі голоси потроху стають гучнішими, і це нормально).

А тепер дайджест )

За останні півтора місяці натрапляла на таке:

* дуже короткий пост про заснування першої австралійської лікарні для жінок, керованої жінками ж (і трохи про користь "легкої" літератури)

Тизер:
"Коротенько: так, дійсно, ідея про появу спеціальної лікарні для жінок з’явилася у 1896 році. Гроші на її організацію збиралися – от несподіванка! – також серед жінок через так званий “Шилінговий фонд”. Перші кілька років лікарки справді працювали в режимі клініки при церкві, але проблема розширення стояла дуже гостро. Паралельно засновниці зверталися за підтримкою до Її Величності. Її Величність була не проти: з нагоди її нещодавно минулого 75-го ювілею лікарні надали підтримку та високе ім’я. У 1899 році “Королева Вікторія” переїхала у більш придатне для роботи приміщення і запрацювала на повну силу".

Посилання на повний текст.

(2 comments | Leave a comment)

> previous 50 entries
> next 50 entries
> Go to Top
LiveJournal.com