Та ще ескапістка (vaenn) wrote in feminism_ua,
Та ще ескапістка
vaenn
feminism_ua

Vaenn's дайджест-4

Доброго дня. У нинішній підбірці майже всі матеріали стосуються книжок та книжкочитання: частина з них "офіційно" феміністські, інші - просто цікаві варіанти, написані жінками та, здебільшого, про жінок.

* коротенький текст про книжку, що має лише вийти наприкінці року та можливу екранізацію за її мотивами (наскільки художній фільм може бути екранізацією усно-історичного нонфікшена.

Тизер:
"Під різдвяний шоп-сезон цього року в США має вийти цікавезна книжка Hidden Figures by Margot Lee Shetterly, за мотивами якої вже приміряються знімати фільм – аби десь так за два роки Оскар не був so white, гадаю.

Книжка більшою мірою про живі “комп’ютери” – математиків НАСА, що обчислювали траєкторії польотів – не всіх, звісно, а конкретну групу (проте таку, що працювала над важливими завданнями). Так, ці математики були чорними.
А ще вони були жінками".

Посилання на повний текст.

* сумбурний огляд збірки есеїв Сінтії Озік - американської письменниці, літературознавиці і знаної відкритої феміністки (хоча погляди в неї, як на сьогодні, не в усьому мейнстримні).

Тизер:
"Але ще ж у збірці є низка суто феміністських есеїв! Одні – загальні міркування про конструкти “жіночості”, очікування та реалії. Інші містять в собі цілком конкретну полеміку із концепцією специфічно жіночої літератури (тут знову почало прохоплюватися “Але ж!”): “Доки частина жінок – і частина жінок-письменниць – наполягає на окремішності свого досвіду і психології, їхній фемінізм нерозвинений”, – якесь таке воно є".

Посилання на повний текст.

* також короткий огляд непересічної (як для українських книжкових реалій) антології - коротких оповідань американських письменниць. Цікавий проект із цікавими текстами.

Тизер:
"... якщо трішки абстрагуватися, залишається чудова книжка із доволі ґрунтовною передмовою, короткими біографічними довідками і логічною добіркою персоналій (хоча мені дуже не вистачало Енні Пру, але то вже таке). А от що тут добре – то це якраз обіцяна презентація “динаміки” літпроцесу та ретельне ставлення до розмаїття наративів. Зрозуміло, що в 224 сторінки багато не увіпхнеш, але гарна спроба розмітити літературну мапу".

Посилання на повний текст.

* пост про одне із порівняно свіжих аніме студії Ghibli - нічого фем-специфічного там нема (більше юнгіанських мотивів, аніж соціалки, хоча й без неї не обійшлося), але це екранізація класичної дитячої книжки, написаної жінкою, і всі головні героїні там також дівчата чи жінки.

Тизер:
"М’яка та ненав’язливо фантасмагорична оповідь, в який важко іноді розрізнити сон та яв, повільно розгортає історію дівочої дружби та, водночас, примирення із собою та навколишньою дійсністю. Структурно “Коли тут була Марні” – типовий більдунгзроман (це, власне є адаптацією вже класичної британської книжки, написаної Джоан Робінсон). Жанрово – дуже приземлений магічний реалізм із фант’компонентом, який від початку й майже до самого кінця дозволяє захоплено будувати теорії. Що не так із закинутим будинком? До чого тут силосна вежа, якої бояться навколишні дітлахи? Чому Марні та її родина так дивно вдягнені? Чи правда це, що Анна може зустріти Марні лише у стані добряче зміненої свідомості і чому після їхніх прогулянок вона прокидається десь на узбіччі дороги?"

Посилання на повний текст.

* розповідь про не дуже відомий роман Діани Вінн Джонс - вартісний, але побудований на своєрідній фольклорній основі, яка обумовлює проблемну, як на мене, структуру сюжету. Він крутиться навколо стосунків дівчинки-підлітка та дорослого чоловіка. Доволі м'яко крутиться, треба сказати, але це все ж таки напружує.

Тизер:
"Структурно Fire and Hemlock Діани Вінн Джонс, що його російською назвали “Рыцарь на золотом коне” (ну, справді, болиголов звучить дещо неромантично, таке батькам не продаси) є типовим дитячим романом виховання в англійському стилі, а початок та кінець про дев’ятнадцятирічну студентку – це “рамочка”, що допомагає відпрацювати фольклорний сюжет. Хороший до всього роман – прямий, як шпала, але переконливий, із гумором, із обережним промальовування конфліктних ситуацій, розмаїттям літературних та мас-культурних алюзій та безліччю прикольних детальок. Але треба зважати на те, що детальки та мас-культ там своєчасні моменту написання, а роман був опублікований 30 років тому. Ну й для розуміння всієї прєлєсці сюжету краще б знати класичні балади, шматочки з яких дбайливо розставлені епіграфами. Фабульно це Там Лін, атмосферноТомас-Рифмач, а ще є купка посилань на лицарські романи, що переказують вітання своїй новій ітерації – коміксам про супергероїв".

Посилання на повний текст.

* щоб із фентезі ще кілька разів не ставати: тексти про "остеніанське" фентезі - романтичне в традиційному ключі, але цікаве якраз з точки зору жіночого питання.

Тизер:
"Треба окремо підкреслити: я дуже люблю фентезі із побутовою магією – від обраності й порятування світу вже якось… А тут все інакше. Ґламур (у фейрі-розумінні цього слова) в “Нотках” і справді є витонченим мистецтвом створення ілюзій. У найпростішій формі (тій самій, якою має володіти будь-яка дівчина з поважної родини) він спрямований на те, аби замаскувати дрібні ґанджі зовнішності, додати блиску бальній сукні або ж створити живу картину без потреби у костюмах. Але серед юних аристократів трапляються люди із справжнім талантом. Якщо ти жінка – найімовірніше будеш радувати чоловіка трепетом пальм та пурханням метеликів у вітальні. Якщо ти чоловік… Тут вже варіанти стають цікавішими. От містер Вінсент, наприклад, мріє винайти спосіб фіксувати складні ілюзії й, за потреби, транслювати їх. Бо зараз такий витончений ґламур є короткочасною забавкою для найбагатших – але ж це несправедливо!".

Посилання на повний текст.

* та переказ Білосніжки у вестерн-форматі (не проходьте повз, в цій короткій повісті змальовується доволі цікава сепаратистська комуна жінок-втікачок - вони тут замість гномів).

Тизер:
"У невиразному тисяча вісімсот якомусь там році багатий власник шахт із нюхом на дорогоцінні копалини знаходить новий скарб – прекрасну дівчину кроу на ім’я Співуча Рушниця. Ані сукня, як сонце, ані сукня, як місяць, ані сукня, як зоряне небо, ні жоден інший подарунок не спокусив красуню. Прямі погрози були ефективнішими. Містер Х. забрав індіанську дівчину в свій каліфорнійський маєток і поринув у виховання з неї леді. Виховання приліплювалося кепсько, але тривало воно недовго. Як годиться у казках, невдовзі Співуча Рушниця померла від туги, але встигла народити донечку – із волоссям чорним, як вугілля з батькових шахт, із губами червоними, як рубіни з батькових копалень, із шкірою – не білішою за мідь із батькових копень. Але коли містер Х. одружився із “північною відьмою”, та швидко перейменувала дівча в Білосніжку та взялася наполегливо відбілювати шкіру пасербиці. Бо лише білу дівчину можна вважати за людину. А ти – тварина, люба Білосніжко, але ми ще зробимо з тебе хоч щось, йди-но, поцілуй матусю!".

Посилання на повний текст.

* далі вже більш реалістичні тексти. По-перше - тревелог української письменниці про відвідини Стамбулу - сумний й невеселий, але цікавий проговоренням специфічного досвіду.

Тизер:
"Отже: щиро, до зніяковіння правдиво, депресивно. Не в сенсі навіювання поганого настрою, а буквально – маємо тут ще й метафоризовану, звісно, але вкрай конкретну й переконливо чесну розповідь про депресію, якою вона є в немолодої й небагатої жінки-письменниці. Ну, можна узагальнити до “людини творчої професії” , але тут відверто проговорюється немейнстримний (як на нашу літературу) досвід".

Посилання на повний текст.

*по-друге, повість німецької письменниці про жінку-"харонку". Жодної містики, просто навколо героїні помирають люди, і вона якось із цим живе.

Тизер:
"Аліса – звичайна жінка під сорок, про яку ми нічого напевно не дізнаємося. Крім того, що навколо неї помирають люди. Ні, Аліса – не серійна вбивця, не янгол смерті і навіть не провидиця, просто звичайна жінка, з якою трапляються звичайні речі. Усі люди смертні: хтось (за класиком) раптово, хтось – повільно й тяжко, а хтось вже сорок років спочиває на цвинтарі та комусь цей факт не дає спати спокійно. От і Аліса вчиться жити поряд із чужою смертю, проживати й переживати її".

Посилання на повний текст.

* по-третє, роман ізраїльської письменниці про складнощі соціальної та психологічної адаптації великої родини, в якої помер батько - єдиний годувальник.

Тизер:
"“Книга” Симони – це ідеально змодульований опис одного зі стандартних феміністських пророцьких страхів/застережень: що буде, якщо жінка-домогосподарка – щаслива мати й світська левиця містечкового розливу – втратить чоловіка-годувальника. Коротке резюме відповіді Сари Шіло на це питання я цензурними словами не сформулюю. Капець буде, це м’якенько кажучи".

Посилання на повний текст.

* і ще один короткий огляд - суб'єктивного списку книжок-"дочитайок" - циклів, які було б цікаво дочитати до кінця. Усі авторки - жінки, книжки також є про-фем формату.

Посилання на повний текст.

А, і на випадок, якщо когось колись мучить питання "А що б оце почитати?", нагадаю про постійні рубрики, з яких може бути користь: мій вішлист, що складається із найсвіжіших видань на українському ринку, та звітні пости про букчелендж_юей, в межах якої я читаю книжки виключно жіночого авторства (і почуваюся в соцмережах трохи самотньо, якби хтось долучився на схожих умовах - було б дуже круто).
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment