November 2nd, 2004

ass

ввижається мені, треба щось робити

мені дуже до душі ідея груп розвитку самосвідомості, котрі свого часу набули значного поширення в Штатах (це третя хвиля, якщо я не плутаю).
коли жінки збираються і обговорюють свої проблеми -- намагаючись усвідомити, що саме відбувається з ними.
обговорюють те, що їх -- нас! -- непокоїть.
книжки, фільми, телепрограми...
все що завгодно.

що ви на це скажете?

шось я не зрозуміла :(

Вільний переклад з статті за 1985 рік: «Феміністична активність в царині мистецтва спрямована на деконструкцію колективного поняття «ЖІНКА» як соціального конструкту жіночого. Характеристикою такого штибу феміністичних робіт є відмова від автобіографічного персоналізованого «Я» як точки ідентифікації художника як особи, яка повністю втілена в роботі. Така втрата індивідуалізму не може серйозно оплакуватись жінками, тому що насправді вони ніколи не користувались привілеєм «бути собою». Як митців їх завжди зараховували до дивної категорії «жінки-митці», незважаючи на значні відмінності в творчих методах. Як було зазначено, поняття індивідуального завжди було соціально зумовленим як втілення маскулінності. Індивідуальність – це чоловік в публічній сфері самовизначення, в той час як жінка повинна втрачати свою індивідуальність в чоловікові, якого кохає, дітях, яких народжує і доглядає, батьках, про яких турбується, усіх цих емоціях та турботах, в яких розчиняється її індивідуальність.» Далі йдеться про реконструкцію соціального поняття «ЖІНКА» окремими особами, що стверджують власні приватні практики, а також створенням феміністичних «conversation communities», де жінки можуть реалізувати себе і розвивати нові типи соціальних взаємодій.
Я шось не зрозуміла, а як же тоді відмова від персоналізованого «Я»? Адже автобіографізм – одна з основних феміністичних стратегій?