September 30th, 2007

ass

передайте далі

Час летить.
Життя трапляється.
Відстань розділяє.
Діти ростуть.
Робота то є, то нема.
Кохання минає.
Чоловіки не роблять те, що мають робити.
Серця розбиваються.
Батьки помирають.
Колеги забувають послуги.
Кар'єри закінчуються.

АЛЕ.........
В нас завжди є подруги, хоч скільки між нами кілометрів.
Як би далеко не була подруга, якщо вона тобі потрібна – вона тебе почує.
Коли ти мусиш перетнути пустелю самотності і йтимеш нею сама-самісінька, на краю тієї пустелі жінки в твоєму житті чекатимуть на тебе, підбадьорюватимуть тебе, молитимуться за тебе, тягнутимуть тебе, втручатимуться в хід подій заради твого добра, щоб прийняти тебе в обійми, коли ти подолаєш пустелю.
Інколи вони навіть порушуватимуть правила і йтимуть поруч з тобою. Чи винесуть тебе на власному хребті.
Подруги, дочки, онучки, невістки, сестри, золовки, матері, бабусі, тітки, племінниці, родички, вчительки – благословення нашого життя!
Без жінок світ був би іншим – як і я. Коли ми вирушали в цю сповнену пригод подорож, що називається життям жінки, ми й гадки не мали, які неймовірні радощі й смутки чекатимуть на нас. І так само ми не знали, наскільки потребуватимемо одна одну.
Кожного дня ми потрібні одна одній.
Передайте цього листа всім жінкам, завдяки яким ваше життя стає змістовнішим.
Я вже це зробила.

ps.
На цьому світі більше, ніж двадцять янголят.
Десять солодко сплять на хмаринках.
Дев'ять граються.
А хтось з них зараз читає цього листа.