October 8th, 2009

pink panther

Чи є між ґеями кохання

"...Власне, про горопашну «пропаганду гомосексуалізму» теж варто сказати кілька слів. Це щось на кшталт «пропаганди ліворукості»: уявіть собі, чи зможе реклама змусити всіх праворуких вправно і радісно послуговуватися лівою рукою? Навряд чи, бо ліворукість, як і гомосексуальність, має генетичну природу. Принаймні на даний момент іншого, більш вірогідного пояснення, медицина не знає.

Але, на відміну від цієї жалюгідної науки, все знає Андрій Кокотюха. Причому важко сказати, звідки саме в нього знання про гомосексуальність. Адже книг та фільмів відповідної тематики, як ми вже зрозуміли, він не споживає, а в те, що в пана Андрія справді є «добрі знайомі» серед меншин, я особисто не вірю. Сумнівно, що людина, яка не змогла себе змусити подивитися нехитру мелодраму про геїв, зможе спокійно спостерігати ніжне кохання між чоловіками «в реалі». Та тут постає ще одна загадка: чи вірить взагалі Кокотюха в те, що між геями буває кохання? Думаю, ні, інакше він не став би нахвалювати отих віртуальних знайомих, які не афішують свого «меншинства». Бо, власне, така поведінка називається відомим словом «конформізм» і на повагу не заслуговує. «Не афішувати» в даному випадку означає «брехати»: брехати рідні, колегам, друзям (і одразу хочеться спитати, звідколи це брехня стала чеснотою?). «Не афішувати» можна механічний, безособовий секс, бо він вимагає тільки ліжка та трохи часу. Кохання «не афішувати» не вийде ніяк, бо воно, окрім сексу в прихованому від чужих очей ліжку, вимагає ще прогулянок сонячним днем в обіймах коханого і солодких поцілунків у кіно, вимагає радості першого знайомства з друзями (хто не знає цього п’янкого відчуття, коли вперше представляєш рідним людям кохану людину, таку гарну, таку твою, таку неповторну), вимагає несподівано призначених побачень, коли стоїш із букетом квітів у руках та із завмерлим серцем чекаєш радісного здивування на лиці коханої істоти, що ось-ось поверне з-за рогу... Вимагає ще купи милих дурноверхих дрібничок, які в підпіллі чахнуть і гинуть, мов конопля в горщику, прихована в коморі від правосуддя. Але Андрій Кокотюха, напевно, не вірить, що гомосексуали здатні на щось більше, ніж злягання, і тому безмежно поважає тих, хто, вибачте на грубому слові, трахається на ничку..."

Вікторія Наріжна для АртВертепу - ще ДВА РОКИ ТОМУ

і допис Андрія Кокотюхи, з яким вона дискутує

Класний текст, оплески. Дякую [info]gas_ton за лінк

(запощено з нагоди бурхливої дискусії щодо презентації антології "120 сторінок содому" і подальших подій)