December 7th, 2010

Про причини дискримінації в Україні з власного досвіду

Коли я була найманим працівником, я дуже часто при прийомі на роботу злилася на питання типу: чи збираюся я заміж у найближчому майбутньому, чи планую заводити дітей і т. п.
Декілька років тому я сама стала працедавцем. І тепер прекрасно розумію всі ті тупі питання. Поясню на конертних прикладах чому так.
Лікарняний молодій мамі більш як на 14 днів не видають. Якщо дитині потрібно бути вдома місяць, лікарняний виписують на 2 тижні, потім на 1 день відправляють на роботу, потім знову лікарняний на 2 тижні. Причина - до 2 тижнів працедавець оплачує з власної кишені, понад 2 тижні - держава має відшкодовувати. Тому вже 2 місяці я виплачую зарплату працівнику, якого взагалі немає на робочому місці.
Приклад другий. Найманий працівник пішла в декрет. Виплату по лікарняному (середня зарплата за 4 місяці) відшкодовували півроку. В процесі їм писалися листи, які вони перодично губили, видавалися довідки, навіть оригінал трудової носили. Проблема, напевно, полягала в тому, що у моїх працівників зарплата дещо вища від мінімальної, а в нашому місті (хоча знаю і про подібні випадки в Києві) так не прийнято - більшість платять мінімальну, заощаджуючи на податках.

Так що, коли я чую байки наших високопосадовців про збільшення рівня народжуваності, виникає закономірне питання: за чий рахунок? хто за таких умов прийматиме молодих жінок на роботу? Одноразова подачка в кілька тисяч гривень справи не врятує, коли жінка відчуватиме свою неповноцінність при прийомі на роботу, коли постійно розриватиметься між здоров'ям дитини і кар'єрою і т.д.
  • Current Mood
    angry angry