Український фемінізм

У чемпіонаті світу з футболу серед жінок, що проходить у Німеччині, українська національна збірна участі не бере. Чому жіночий футбол не популярний в Україні?

Молода киянка Анна Степанова захоплюється футболом із 4 років, відколи вперше потрапила на стадіон. Вболівальницею Анна стала дуже давно, причому намагається не пропускати матчі улюблених команд.

"Коли мені було 9 років,- згадує дівчина,- мій дядя подарував мені футбольного м’яча, тоді ж він і навчив мене основним правилам та прийомам. Професійно ніколи не займалася, хоча, якби мала б інформацію про жіночі секції з футболу, обов’язково попросила б мене туди відвести. Грала з хлопцями на уроках фізкультури, іноді збиралися пограти після школи, але, коли виросли, хлопці почали соромитися і перестали запрошувати",- ділиться Степанова.



Нині вона вже півтора роки відвідує секцію з жіночого футболу в Києво-Могилянській академії. Гра її приваблює швидкістю, командною грою, необхідністю думати наперед і знати не лише свої власні дії, а також передбачати дії партнерок та вгадувати тактику суперниць.

Здивування чужих

Як люди реагують, коли дізнаються, що дівчина грає в футбол? "Зазвичай дивуються, іноді посміхаються, часто перепитують щось типу "Правда?!",- розповідає Анна. - Зустрічаються й такі, які стверджують, що дівчата не повинні грати у футбол, хоча частими є й випадки "позитивного" здивування, яке підкріплюється цікавими питаннями типу: і як воно? Як давно займаєшся? Чи цікаво? Де граєш? Чи є чемпіонати?"

Для когось зі знайомих Анни жінка, яка грає у футбол, є нонсенсом, хтось щиро підтримує її вибір і закликає продовжувати, хтось одразу починає думати, а чи не спробувати і їй, хлопці найчастіше запрошують якось зіграти у вільний час.

Спорт історично був ареною демонстрації "справжньої мужності" - витривалості, сили духу, змагальності тощо, а оскільки традиційно вважається, що жінкам повинні бути притаманні інші якості, то їх доступ у спорт через це значно ускладнюється. Таку думку в інтерв’ю Deutsche Welle висловила кандидатка соціологічних наук Тетяна Бурейчак.

( Collapse )

У твіттері: "Хлопці грають у футбол, дівчата пасивно спостерігають" http://tinyurl.com/3fu6uuf

Тут в названии есть аллюзия на знаменитую книжку "Женская мистика" (The Feminine Mystique), с которой пошла самая сильная и эффективная волна феминизма в Штатах. У нас её перевели как Загадка женственности.

( Collapse )

Так вот, буквально на днях в тех же Штатах был издан отчёт под названием "Мужская мистика" -- на этот раз о внутреннем душевном конфликте, который испытывают сейчас среднеклассовые американские отцы семейств.

Вот здесь краткое содержание этого отчёта: Men Now Have More 'Work-Life Conflict' Than Women, Study Says (а внутри там есть ссылка на сам отчёт -- документ в формате PDF).

Перевод заголовка: "Современные мужчины испытывают более сильный конфликт "работа - семейная жизнь", чем женщины". В этом собственно и суть.

Цифры и факты у них получились такими. По результатам сравнения опросов, в 2008 году 60% мужчин из семей, где работают оба супруга, переживают конфликт "работа-семья", тогда как в 1977 году таких было только 35%. Для женщин картина не обратная, но рост не такой большой: от 41% в 1977 году до 47% в 2008 году.

Самое интересное, что согласно этому исследованию, отцы семейств работают в среднем на 3 часа больше, чем их бездетные коллеги.

Интересно, конечно, и требует наверное дополнительных исследований. Настораживает только состав совета директоров организации, которая проводила это исследование, с довольно одиозными фигурами, которые высказывают крайние точки зрения. Всё-таки хотелось бы, чтобы науку делали люди более теплохладные и нейтральные...

Но главное, я полностью согласна и поддерживаю рецепт, который предлагают атворы "Мужской мистики": чтобы работодатели наконец осознали, что жизнь поменялась, и что надо учитывать интересы и проблемы отцов семейств, не передавливать, и внедрять гибкое рабочее расписание. Это и матерям семейств (будет) полезно.