October 21st, 2011

Фінський омбудсмен: Жінки недооцінюють власний потенціал!

1907 року фінські жінки – першими в Європі – отримали рівні з чоловіками політичні права. І вже тоді вони здобули 10% місць у парламенті (для порівняння: в українській Верховній Раді нині 8,3% жінок), сьогодні ж депутаток у головному законодавчому органі Фінляндії 40%. А от у попередньому фінському уряді жінок-міністрів було аж 60% (в українському зараз - жодної)! Обов'язковим 40-відсоткове представництво прекрасної статі є й у муніципалітетах та керівництві компаній, які цілком або частково належать державі. Фінляндія посідає перше місце в ЄС за представництвом жінок у державному секторі. А от у приватних компаніях справи гірші, тому що в їхніх керівних органах лише 17% жінок, що нині є головною проблемою омбудсмена з питань рівноправності Піркко Мякінен, з якою Тиждень мав нагоду спілкуватися у Гельсінкі. Проте і тут є успіхи: представники великого бізнесу погодилися добровільно відновити гендерний баланс.

У. Т.: Чи визначено якийсь часовий проміжок, за який це має бути зроблено?

– Йдеться про чотири роки – один електоральний цикл. Така сама дискусія зараз точиться й на рівні Європейського Союзу.
Єврокомісар Вівієн Реддінг кілька разів у своїх промовах порушувала цю тему і відзначала, що в у сьому ЄС має бути більше жінок у радах директорів компаній, акції яких котируються на біржах. Такі квоти вже діють у Норвегії, Ісландії, а також у Франції, Іспанії. Тож Фінляндія трохи відстає. У Норвегії, де квота на представництво жінок становить 40%, був перехідний період у п’ять років, тому компанії мали достатньо часу, щоби організувати курси для компетентних жінок, які згодом обійняли ці посади. Тепер ми з нетерпінням чекаємо, чи в наступні чотири роки приватний сектор в нашій країні піде на зміни і збільшить представництво жінок. Тоді ми не потребуватимемо законодавчо закріплених вимог.

Ми часто ставимо запитання, чому така ситуація склалася у приватному секторі? Якщо звернутися до статистики, жінки мають нині кращу освіту, але є сегрегація. Чоловіки частіше за жінок обирають технічні або природничі спеціальності, жінки ж більш схильні до інших фахів. І ця сегрегація в освіті потім відтворюється на ринку праці. Жінки частіше працюють у держсекторі, ніж чоловіки. І рівень оплати праці у «жіночих» секторах зазвичай нижчий, тож друга велика проблема на нашому ринку праці, яка випливає з цієї сегрегації, – це розрив в оплаті праці чоловіків та жінок. Ми провадимо просвітницьку діяльність, тож деякі дівчата вже обирають нестереотипні кар'єрні шляхи. Наприклад, фах художника колись був у Фінляндії чоловічим, але тепер у ньому переважають жінки. На юридичних факультетах кількість жінок нині становить 60% студентів.
Collapse )