May 16th, 2012

я

Фантастическая жизнь Хеди Ламарр.


Эта удивительная женщина прожила 86 лет, в течение которых успела шесть раз побывать замужем, родить троих детей, сняться в первой в истории кинематографа эротической сцене, изобрести систему секретной связи, получить на нее патент, заработать во время съемок в кино состояние в 30 000 000 долларов, потерять его, оказаться лицом рекламной кампании CorelDraw и стать обладательницей звезды на «Аллее славы» в Голливуде.

 

Основатель студии MGM Луис Мейер говорил о Хеди Ламарр: «Это самая красивая женщина на свете. Не иначе как Господь Бог посылает мне эту восхитительную брюнетку. Я давно считаю, что пора прервать монополию стереотипных платиновых блондинок на экране»...





Рассказ о биографии Хеди Ламарр на сайте «Чтобы помнили».

warrior

захист дітей від інформації, яка може врятувати їм життя

Сьогодні, на передодні міжнородного дня боротьби з гомофобією комітет ВР зі свободи слова та інформації рекомендував схвалив законопроект 8711, "про заборону пропаганди гомосексуальнізму" у першому читанні.
"За" проголосували Бондаренко, Ландик, Федун і Голуб.
"Проти" - лише глава комітету Стець. Отже, гомофобській законопроект потрапляє до Верховної Ради на голосування.


потянула з фейсбука.
йдеться про оцей законопроект.

детальніше з питання:
Комитет по свободе слова рекомендовал запретить "пропаганду гомосексуализма"
Герасимова Таисия
Snusmumryk

Сімона Бовуар. Юність.




Прочитала перший том спогадів Сімони Бовуар "Спогади добропорядної дівчини", який знайшла недавно в букіністі в Рехавії. Взагалі я є досить вірною прихильницею "Другої статі", перечитувала безліч разів. І серед аналізу численних письменниць, художниць, акторок і так далі, мені завше бракувало погляду Бовуар на себе. 

Спогади Бовур написані дуже традиційно - повільно, розлого, починаючи від раннього дитинства та історії батьків. До підліткового віку її життя виглядає просто казковим - активна дівчинка, що вчиться у школі, вірить в Бога, проводить канікули у маєтку за містом і захоплюється своїми батьками.  Поступово, втім, золотий період змінюється реальністю, яка є не те щоб поганою, але якоюсь дуже тоскною. Матеріальне становище родини погіршеється,  плюс наростають конфлікти з батьками, причому пов'язані не так з віком, як із неспівпадінням світоглядних систем. Коли вона вирішує зайнятися філософією, їй стає трохи легше, але все ж особливого сенсу вона не бачить - ні у спілкуванні з іншими студентами, ні в політичних гуртках, ні в коханні. Вся фінальна частина книжки демонструє її вихід з напівдепресивного стану, пошуки власної дороги і розрив з попереднім оточенням.

Речі, які мене найбільше вразили:
- детальний опис і аналіз буржуазного середовища, в якому виросла Сімона. Все таки я часто підпадаю під скромну привабливість буржуазії, мені це видається затишним милим світом сімейних посиденьок та простих цінностей. З книжки Бовуар розумієш усю затхлість і гнітючість цього світу. Наприклад щодо одруження. Коли Сімона була підлітком батько прямо їй сказав, що, оскільки у них немає грошей, вона і її сестра можуть навіть не сподіватися на шлюб, а змушені будуть заробляти на себе. Одруження, натомість вважається єдиною сенсовною долею для жінки і необхідність працювати - це принизлива трагедія. В книжці є момент, коли Сімону з сестрою запрошує в гості до себе поважна родина з трьома синами, однак господиня вважає за варте підкреслити матері дівчат, що їх цікавлять лише наречені з посагом.

- приватність і можливість діяти незалежно. Сучасні прихильниці патріархату в родині не дуже добре собі уявляють, як воно було колись. Наприклад мати  Сімони обов'язково (!) читала всю кореспонденцію доньки перед тим, як віддати їй і лише у 18 років дівчина випросила право залишати свої листи в таємниці. З дому її одну не випускали (це 1920-ті роки, зауважмо), щоб піти в театр чи просто погуляти парками Сімона вигадувала відмовки. Про прогулянку з чоловіком мова узагалі не йшла

- про таємність будь-якої інформації зв'язаної з сексом пишеться у "Другій статі". Тут мене зачепив момент, коли Сімона і її подруга у віці 20-ти років, щиро вірили, що їхні ровесники хлопці залишаються незайманими. Просвітила їх, до речі, українка - Стефа Авдикович зі Львова. Стефа була донькою власника фабрики цукерок і очевидно українкою (хоча перша згадка про неї, як про польську студентку). Однак арешти Стефи за допомогу українському рухові змусили мене засумніватися - зрештою Сімона багато пише про зв'язки Стефи власне з українською інтелігенцією у Парижі. Так от, Стефа, яка жила далеко від дому мала значно більше свободи, щоб ходити по барах, спілкуватися з богемою і часто бачити ту зворотню сторону життя, яка залишалася прихованою від дівчат з середнього класу. 

Вся юність Сімони є спробою вирватися з оточення буржуа, почати заробляти гроші на себе і таким чином здобути свободу дій. Дуже цікаво читати про її знайомство з Сартром, про те, як вона знаходить собі друзів, як розвивається інтелектуально. 

Crystal Ball

Эвелина Харфилд

Сегодняшняя героиня моего рассказа пошла на войну по зову сердца.

Ее доблестное служение на русском фронте было отмечено двумя наградами – медалью Св. Георгия 4-й степени и Знаком отличия ордена Св. Анны на ленте.
Эвелина Хаверфилд получила эти награды за службу в составе Шотландского женского госпиталя.

Но сначала жизнь Эвелины Хаверфилд была совсем другой.

Collapse )