March 7th, 2014

Украинки-военные из Севастополя.

Из прекрасного репортажа Антона:

... к тому времени мы возвращаемся к части, из части к нам выходят Елена и Марина, 20минутный разговор о происходящем, Марина служит уже почти 20ть лет, девчёнки молодцы, держаться, рассказали что "Зелёные человечки" вчера большинство село в свои камазы и уехало, раньше их было сильно больше, снайперы, пулемётчики, периодически приходили с просьбой "сложить оружие и сдаться" в целом всё нормально, на большее "Зелёные человечки" не идут, просто находятся постоянно рядом, но для "психологического" давления и этого предостаточно, сказали еда, одежда, всё есть, в воинскую часть месяц назад прислали курсантов из Житомира, молодых пацанов, они тоже держаться и помогают чем могут, хотя им страшно, Камандир сказал что всё понимает и кто хочет уйти, может уйти, не ушёл ни один.


(с)http://1200-dpi.livejournal.com/
Collapse )

Жіноцтво в Криму на захисті миру

Крим – не Майдан. Тут не можна спуститися з Інститутської, пройти через Майдан Незалежності й перейти на Грушевського, щоб оперативно перевірити інформацію.

Відстані вимірюються – 100 км плюс: Керч, Феодосія, Євпаторія, Сімферополь...

Тут немає єдиної бази (на кшталт, КМДА чи Українського Дому), куди можуть "співчутливі" мешканці Криму приносити їжу, ліки, теплі речі, гроші. Тут немає єдиного координаційного центру, звідки б виходили чіткі команди по організації громадських активістів, волонтерів чи знову-таки співчуваючих – яку військову частину їхати блокувати, куди везти їжу, кому надати машину тощо.

Утім, хаотично, оперативно, навпомацки, як у темряві, організовуються десятки ініціатив допомоги Криму. Різні люди – за віком, національністю, родом занять, переконань, політичних уподобань – стають на захист не тільки рідного дому і своїх близьких, а цілісності всієї України.

Захист ведеться за кількома напрямками: інформування населення Криму і України в цілому про події на півострові, чергування мирними жителями військових частин, допомога родинам військових, пошук житла сім’ям, які вирішили на час "конфлікту" виїхати з Криму, організація мирних акцій протестів, сприяння в роботі вітчизняних і зарубіжних журналістів.

Живим щитом

"Звичайні" жителі демонструють "надзвичайну" мужність. Хоча вони так не вважають.

"Уже втомилися боятися і немає сил мовчати, – у телефонній розмові розповіла Ольга Грекова, учасниця руху "Жінки Криму за мир".

Collapse )

вже є переклад російською дякуючи rakugan

flower

моє інтерв"ю з нагоди 8 Березня