April 30th, 2014

flower

і знову в мене питають, а я відповідаю

1.Напишіть кілька речень про себе, будь ласка. Розкажіть, як ви зацікавились гендерною тематикою?

я займаюся гендерною проблематикою з кінця 90-их. прийшла до неї в силу загостреного почуття справедливості і по ходу справи дізналася, що мої погляди називаються феміністськими. моя основна сфера наукових інтересів -- гендерна лінгвістика, тобто те, в який спосіб мова фіксує і відтворює наші культурно специфічні уявлення про чоловіче і жіноче.

2. Які очікування маєте від цьогорічних президентських виборів, чи можуть вплинути вони на проблему гендерної рівності в Україні?

щодо очікувань -- вони в мене традиційно низькі. при всьому розмаїтті кандидатів жоден з них не говорить про права жінок як варту уваги проблему.

3. Серед кандидатів в президенти на цьогорічних виборах три жінки, чи може це позначитись на зміні гендерної рівності в Україні? Як ставитесь конкретно до кожної з жінок-кандидаток?

наявність кандидаток на посаду президента -- це гарний знак саме по собі, бо достаньо людей в країні вже не зважають на стать кандидатів, а дивляться на їхні здобутки і обіцянки. щодо мого особистого ставлення -- коли я ознайомлюся з їхніми програмами, тоді я зможу сказати щось конкретніше.

4. Як ставитесь до Жіночої сотні, яка діяла на Майдані? Якщо я правильно зрозуміла, ви входили до неї під час тих подій. Чи могла б Жіноча сотня створити потенційну кандидатку в Президенти України?

я в захваті від їхньої креативності і наснаги. я проводила на їх запрошення лекцію у Відкритому університеті Майдану про історію жіночого руху, але в решті їхньої роботи я участі не брала в силу особистих причин. якщо Жіноча сотня і далі продовжить працювати так само творчо і розширить свою географію і розмаїття соціальних груп, задіяних в її роботі, то, гадаю, за кілька років вона дасть Україні цілком притомних лідерок і громадських діячок національного масштабу.

5. Чи реально для жінок самим досягнути зміни ситуації гендерної несправедливості в Україні, чи сприяння, до прикладу, президента, є необхідним?

це питання штибу "рятування потопаючих справа рук самих потопаючих" :) жінки є половиною населення країни. держава має перед ними зобов"язання -- за Конституцією, за міжнародними договорами (наприклад, умовою надання купи різних коштів за програмами міжнародної допомоги є виділення певного відсотку з цих грошей саме на питання гендерної рівності, але цього не відбувається), не кажучи вже -- за власними законами, і тому повинна ці зобов"язання виконувати. інше питання, що жінки мусять цю державу взяти за барки і змусити свої зобов"язання виконувати -- включно із президентом.
для цього необхідна консолідація жіночого руху в Україні, висунення ним громадських діячок на політичні посади різних рівнів і активне лобіювання гендерної проблематики -- так, щоб будь-який політик, який ці питання ігнорує, ставав для жінок-виборців неприйнятним варіантом на голосуванні.