February 16th, 2015

ромашка

Певна колізія у відомій книзі

Здається, Лусі Мод Монтгомері, авторку знаної серії «про Аню» і ще кількох не менше цікавих серій та окремих творів, ні в мізогіни, ні в патріархатники жодним робом не зарахуєш. Вона писала про жінок, з точки зору жінки, її героїні відзначаються і активністю, і певністю у власних силах – душевних і фізичних. Але, як дуже постаратися, то — чом би й ні? От переглядаючи при нагоді другу книжку з «Аниної» серії (чимало їх вже є на Толоці), я все згадувала описаний у певному блозі посібник для батьків, ще наче в радянські часи виданий. Автори посібника поставили собі благородну мету — переконати батьків, що їхній синочок, це верескливе, неакуратне і вибагливе створіння, яке не виживе, не зруйнувавши всього, до чого дотягнеться, не менш вартий любові і не менше вміє, ніж його тихенька і слухняна сестричка. Однак зробили це в такій формі, яка цілковито нівелювала заслуги сестрички!
От цей підручник постійно спадав на думку, коли я порівнювала ставлення інших персонажів та самої авторки до пари близнят, Тедді та Дори, які, осиротівши, втрапили під опіку Марілли й Анни. Тедді був втіленням пустощів, несамовитим збиточником, забіякою і пронозою, натомість Дора — повною його протилежністю, втіленням ідеалу тихої безклопітної дитини, гречної, працьовитої, акуратної та сумлінної. І що ж? — Анна й Марілла любили саме збиточника Тедді, а бідолашна Дора якось не заскарбила собі їхньої приязні. При тому ні Маріллу, ні, тим паче, Анну не звинуватиш в тому, щоб вони здійснювали сегрегацію дітей за статевою ознакою. Сама Анна пережила колись дуже гірке розчарування, довідавшись, що прийомні родичі, яких вона встигла полюбити, насправді хотіли взяти з сиротинця хлопчичка, а вона до них втрапила через непорозуміння.