March 21st, 2015

кися

Хильдегарда Бингенская/Hildegard von Bingen (1098—1179)

De_spiri
Хильдегарда Бингенская (1098—1179)—немецкая монахиня, настоятельница бенедиктинского монастыря в долине Рейна.
Именно от неё идёт история авторской музыки - ведь до 11 века авторство композитора оставалось анонимным. И именно Хильдегарда была первой , кто впечатала в историю музыки своё имя.
Интерес к Хильдегард Бингенской и её произведениям появился только спустя 800 лет после её смерти, в 1979 году, когда Филипп Пикетт и его New London Consort исполнил, возможно, впервые в Англии четыре песни Хильдегарды. Это подтолкнуло интерес к композиторке.
Но только в 1990 году запись о ней появилась в "Музыкальном словаре Гроува/The New Grove Dictionary".
Collapse )

Про шлюб, розлучення та материзну

Витяг з досліджень Левицього про порядок здійснення розлучень від tin_tina. Насправді казати, що вони здійснювалися "без участі церкви" - це не зовсім точно. Могло бути і за її участю. Перший відомий нам розлучний лист взагалі був виписаний донькою єпископа, Марушею Борзобагатою-Красенською.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11

Трішки довго, але, думаю, в такому випадку це не є великим недоліком. Сухої теорії мало - переважно представлення реальних судових шлюборозлучних справ.

Оригинал взят у freya_victoria в Про шлюб, розлучення та материзну
"Як видно з документів Люстрації Барського староства 1565 р., шлюбне право інколи зводилося на українських землях до двох пунктів: "Коли певний чоловік звичаєм прикордонним, самовільним, візьме собі чиюсь дівчину або вдову, або розведену за дружину і з нею забажає жити, в такому випадку дає три гривні на замок; хто бажає дружину відпустити, або дружина чоловіка, то той, хто дає тому причину (привід), платить три гривні".
Таким чином шлюби й розлучення укладалися без участі церкви і навіть без участі світської влади. Останню лише ставили до відома про домовленість, яка відбулася, та сплачували мито.

Особливістю українського звичаєвого права була материзна. Так звалася нерухомість, частіше - наділ землі, що входила до посагу. Материзна не належала до загальносімейного майна, не ділилася між окремими членами сім'ї, а передавалася по жіночій лінії і становила окремий жіночий майновий інститут. Навіть після бездітної дружини, за звичаєвим правом, чоловік мусив передати отримане за дружиною майно її батькам."

"Жінка в правовій культурі українського народу"
"Українки в історії", Киів, "Либідь", 2006

Про залицяння :)

Оригинал взят у freya_victoria в post
У праці "Опис України" Гійома Левассер де Боплана (1650 р.) розповідається про те, "як дівчата залицяються до парубків": "Тут, на відміну від звичаїв та традицій інших народів, дівчина першою звертається до парубка, якого собі сподобала. Їхній (український) традиційний та незламний забобон майже завжди дівчині в цьому допомагає, та й вона більш певна успіху, ніж парубок, коли б наважився першим свататися до обраної дівчини".

"Жінка в суспільному житті України за козацької доби".
"Українки в історії", Киів, "Либідь", 2006

Український фольклор :)

Трохи кумедного з нашого фольклору :)
Оригинал взят у freya_victoria в Український фольклор :)
Сама рова викопала,
Сама висипала,
Сама хлопця полюбила,
Сама висватала.

Сама коня запряжу,
Сама собі їду.
Сама хлопця полюбила,
То за нього піду.


Ой кобила воду пила,
Та й лід проломила,
Нещаслива годинице,
Жона газду била.

"Не гнівайся, моя жоно,
Куплю я ти пива,
Аби ти ся не гнівила,
Що ти мене била"

Отакі жіночки українські :)

1) Борисенко В.К. "Весільні звичаї та обряди на Україні". К., 1988, с.26
2) Охримович В. "Жіноча доля в Скільських горах" // Народ. Львів, 1890.№7, с.278