August 5th, 2015

"Холістичний фемінізм"

Зараз читаю дослідження феміністки з Кіпру Марії Хаджипавлу. Вона  пише, що не відносить себе до жодної з "шкіл" фемінізму, але викоростовує різноманітні концепти та пропозиції щодо питань, які її цікавлять (гендер та жінки в охопленому конфліктом суспільстві). Хаджипавлу називає себе адвокаткою "холістичного фемінізму". Вона наводить приклади різних течій фемінізму - соціалістичного, марксистського, ліберального, радикального, а потім пише:

"Незважаючи на всі відмінності, однак, той факт, що всі ці фемінізми сфокусовані на жінках, випливає, відповідно до Томпсон, з загальної точки зору, що чоловіче панування завдає їм шкоду. Метою є надати жінкам засоби для того, щоб взяти під контроль власні життя, визнаючи труднощі та обмеження, що накладає на них чоловіче пануванням світом. Фемінізм у всіх його проявах передбачає такий погляд на світ, шо визнає нерівність між чоловіками та жінками як центральне політичне питанння і, як такий, кидає фундаментальний виклик домінуючим уявленням про межі та природу політики. Фемінізм стверджує, що «мужність» та «жіночність» є не "природними", але сконструйованими, так само, як сексуальна ідентичність, що є складною та нестійкою."

Конструктивний підхід, мені здається - пам'ятати про ключову мету, замість того, щоб зациклюватись на відмінностях між різними напрямами, не сперечатися, який різновид фемінізму є "найкращим", а використовувати всі можливі інструменти, які відповідають конкретним потребам. Що думаєте?

Ніла Зборовська. «Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків»

Originally posted by tin_tina at Ніла Зборовська. «Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків»

Ніла Зборовська. «Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків»

(Нила Зборовская. Феминистические раздумья. На карнавале мертвых поцелуев».

Львів, 1999

…В 2011 году ушла из жизни Нила Зборовская. Так же неожиданно, оставив такой же болезненный и незаживающий след, как одиннадцатью годами ранее — ее подруга, неофициальный лидер украинского феминизма, Соломия Павлычко.

Нила Зборовская была одной из ярчайших представительниц того периода украинского феминизма, который начался в конце 80-х голов прошлого века. Наконец-то издали труды основательниц украинского феминизма. Наконец-то перевели иностранные и познакомились с новейшими веяньями. Наконец-то пришли к выводу, что вопрос обретения независимости во всех смыслах слова уже решен — и можно переходить к следующим.

И все тогда были молоды, полны надежд и замыслов, веселы и жизнерадостны. Недаром это время назвали карнавальным.

И недаром книга, с которой для меня начиналась Нила Зборовская, упоминает карнавал прямо в заглавии.

Из авторского предисловия:

Collapse )

Марія Хаджипавлу про фемінізм та націоналізм

Хаджипавлу пише про співвідношення націоналізму та фемінізму:

"Більшість теоретиків "нації та націоналізму" проігнорували гендеризовані аспекти цих феноменів. Фемінізм кинув виклик дихотомії приватного / суспільного і припустив, що суспільне неможливо зрозуміти, не звертаючись до приватної сфери, але, відповідно до Юваль-Девіс, "оскільки націоналізм і нації обговорювались як частина суспільно-політичної сфері, виключення жінок з цієї арені вплинуло також і на їхнє виключення з цього дискурсу". МакКлінток сказала: "всі націоналізми є гендеризованими", ексклюзивними та селективними, поляризуючи людей на «нас» та «них», конструюючи інакшість в контексті ворога."
"Націоналізм, особливо якщо він посилюється в результаті насильницького конфлікту, поневолює жінок трьома засобами. По-перше, принижуючи їхнє значення до ролі матері та дружини, він звеличує мужність і маргіналізує або демонізує жіночність, зокрема жіночу сексуальність. По-друге, оскільки жінки народжують дітей, він контролює жіночу сексуальність, щоб захистити культурні кордони і гарантувати, що вони, як матері, залишаються чистими, щоб зберігти націю, етнічність, расу чи точку культурної ідентичності. І по-третє, згідно з ідеєю, що жінки є судинами, через які зберігається нація, він прирівнює насильство проти нації до насильства проти жінок; він зосереджується на контролі над жінками, щоб протистояти страхові, що вони будуть пошкоджені, вкрадені або спокушені ворогом."

Дуже невтішні думки, але мені вони здаються досить доречними. Те, що я бачу на прикладі наших партій, що позиціонують себе як націоналістичні, скоріше підтверджує це. Вони здебільшого відтворюють патріархальний дискурс, зі всіма цими "традиційними цінностями" та роллю жінки як "берегині", матері, дружини. І це якось зовсім не радує та не вселює оптимізм щодо нашого майбутнього. І, звісно, націоналістичні настрої підсилюються під час озброєного конфлікту, це зрозуміло.

Може, є якісь більш оптимістичні точки зору?
кактус

Один стереотип щодо феміністок та його підвалини

Колись давно, коли я лише починала цікавитись фемінізмом, я ходила до російських ЖЖ-шних спільнот, типу feministki. І зазвичай, я дуже швидко з них йшла, бо мені не подобалось, що там відбувалося. А відбувалася там травля інакомислячих чи розборки щодо того, кого можна вважати справжньою феміністкою, а кого - ні.
Не секрет, що в Україні існує сильне упередження щодо фемінізму та феміністок, та стереотипний образ феміністки. Стереотипна феміністка - це така агресивна (бо у неї мужика нема) жінка, яка вміє лише лаятись в інтернеті. Ще феміністки можуть збиратися групами і когось групами травити.
Якою ж мірою феміністки мають стосунок до цього стереотипу і що в них його підживлює?

1. Внутрішня мізогінія.
Коли я (ще) цікавилась життям російських феміністичних пабліків, я дізнавалась про війни, які вели їх учасниці між собою. Ліберальні феміністки проти радикальних. Радикальні феміністки розбираються між собою, хто достатньо радикальний, а хто - ні. Травля з приводу сексуальної орієнтації, наявності-відсутності родини, статі дітей (sic!). Від однієї спільноти я відписалась тоді, коли одна з учасниць виклала дуже неприємний текст щодо жінок з надлишковою вагою, ображала в коментарях дописувачок, а модераторка спільноти її в цьому підтримала.
В українських спільнотах такого теж вистачає. Яскравим прикладом, який я бачила, була заява однієї феміністки про те, що не треба підтримувати жінок, які вдягають сукні, бо _вони свідомо вибрали приниження_.

2. Агресивність і невміння формулювати свої думки та вести суперечку.
Світ навколо нас пронизаний сексизмом. Деякі феміністки борються з цим явищем дивним (як на мене) чином. Вони приходять, скажімо, в пост з м’якими сексистськими жартами, і заявляють топістартеру "ти мудак", не пояснюючи, чому мудак. Особливо цікаво це виглядає разом з внутрішньою мізогінією, коли одна жінка ображає іншу, заявляючи, наприклад "через таких людей, як ви, ми не перемогли патріархат". Не знаю, як така поведінка сприяє перемозі над патріархатом.
Я свого часу прочитала всі 4 чи 5 постів з коментарями з серії "Людмила Петрановська проти феміністок" (хто не знає цю історію: ЛП видала книжку для дітей, на обкладинці були 2 чи 3 хлопчики, які зазирали в телескоп та дівчинка, яка стояла поруч, їй хтось написав про сексизм, вона відповіла щось не дуже ввічливе і почалася віртуальна бійка, де кожна сторона намагалася перемогти, особливо не замислюючись над засобами). Так от, з десятків чи сотень коментарів від феміністок було лише декілька, в яких авторки чітко та аргументовано артикулювали свою позицію.
Зазар, коли дискримінація ховається і маскується під "норму", ІМХО, треба бути особливо точними та уважними у боротьбі з нею.

3. Невидимість феміністок поза межами Інтернету.
Я маю на увазі невидимість для тих, хто не в темі. Хто не вчиться на гуманітарній спеціальності, де є курс з гендерних досліджень. Хто не шукає спеціально феміністичних спільнот чи феміністичних заходів.
Доводиться визнати, що, скажімо ЛГБТ-активісти більш видимі, ніж феміністки. Принаймні, реклама телефону довіри для ЛГБТ в київському метро висить, а схожої інформації від феміністок нема.

PS Я тут свідомо не писала про те сприйняття феміністок людьми "зі сторони" викривлене, мене зараз цікавить те, що дійсно є, і як з цим далі жити.
PPS Конкретні приклади я можу пошукати, якщо треба, зараз хочу поговорити про явище в цілому.