August 6th, 2015

"В яку історичну епоху ви б хотіли жити?"

Originally posted by freya_victoria at "В яку історичну епоху ви б хотіли жити?"
"Я маю дуже суворе правило щодо цього! Жодній жінці не варто бажати жити до 1960 року - життя без надійної контрацепції завжди було постійною тривогою. Жодна жінка, яка хоче політичної влади, не могла бути щасливою, перш ніж ми отримали право голосу в 1920-х роках. Жодна жінка, що хоче освіти, не захотіла б жити в будь-який період до того, як жінки були допущені до університетів та змогли отримувати дипломи - тобто, 1920-і для Великобританії. Жодна заміжня жінка не могла володіти власним майном до 1870-го - ви, по суті, ставали частиною майна вашого чоловіка. Коротше кажучи, незважаючи на сукні та коштовності для вищих класів, найкращий час, щоб бути жінкою в західному світі, це, ймовірно, теперішні часи."
Браво, пані Грегорі!

Марія Хаджипавлу "Холістичний фемінізм"

Уривок з книжки Марії Хаджипавлу "WOMEN AND CHANGE IN CYPRUS. Feminisms and Gender in Conflict"

"В останньому розділі я поділилася деякими міркуваннями щодо спроб класифікувати фемінізми і щодо небезпеки роздрібнення різних шкіл думки, бо одна часто конкурує з іншою. Я вважаю, що у проблемному регіоні нам потрібне різномаїття фемінізмів, бо питання, з якими стикаються жінки в таких ситуаціях, є складними і багатошаровими та потребують використання інтегрованих та цілісних підходів. Фрагментизація фемінізмів лише підсилює патріархальні стереотипи про розлад між жінками. Однією з проблем використання «історичних хвиль», ідеологічних тенденції або історичних моментів для класифікації фемінізмів є те, що численні феміністичні точки зору та рухи можуть бути виключені, особливо в світі, що розвивається, та в таких місцях, як Африка, Індія та Непал, де намагання екофеміністок зупинити іноземний капітал, що захоплює їхні землі та розоряє їхні господарства, не підходять під мейнстримові класифікації. Класифікації можуть не враховувати надзвичайну роботу жінок, що належать до руху "Габріела" на Філіппінах, проти патріархату, імперіалізму, корупції та земельної реформи. Використовуючи західні типології ми ризикуємо забути про всі інші фемінізми, що розвиваються поза межами західного світу.
Феміністки кинули виклик західній філософській думці та змусили її враховувати жінок; ліберальні феміністки, зокрема, кинули виклик Просвітництву за нехтування жінками і гендером. Вони просунули філософію прав для жінок, питання, що є доречним і сьогодні і що допомагає жіночій боротьбі не лише в роздираємих війною регіонах та в країнах, що розвиваються, але й в західних розвинених країнах. "Питання прав", яке ліберальний фемінізм поставив в минулому, тепер включає в себе певний набір пропозицій щодо усунення порушень та культурного пригноблення, як, наприклад, право дівчаток в Індії або
Афганістані не виходити заміж в дуже юному віці - питання, яке ООН поставила в Пекіні в 1995 році.
Патріархальні структури, антимілітаризм і опір окупації ускладнили надбання права жінок і всіх громадян вільно переміщатися Кіпром. Пов'язана з цим правом і потреба в новій конституції, що братиме до уваги голоса і присутність жінок Кіпру. Кіпріотки з організації "Hands Across the Divide" ("Руки понад розділом") висунули питання про цю потребу, коли план Аннана, що пропонував комплексне рішення кіпрського конфлікту, був вперше представлений лідерам двох кіпрських громад у 2002 році. У 2008 році, коли лідери грецької та турецької громад Кіпру призначили робочі групи і технічні комітети, щоб підготувати різні аспекти вирішення кіпрського конфлікту, присутність жінок була незначною. Жінки з обох громад оскаржили це упущення і мобілізували інтерес жінок до нього. Патріархальний режим не зацікавлений ані в оскаржені таких явищ, ані в долученні до гендерно-чуттєвого погляду на вирішення кіпрського конфлікту, який також стосується жінок Кіпру. Таким чином, конфлікт і його рішення розглядаються або як безгендерні, або як суто чоловіча справа. Відсутність феміністського незалежного руху полегшує панування патріархату.
Collapse )