November 8th, 2015

кактус

Трохи цитат з книги Джудіт Герман "Психологічна травма та шлях до видужання"

Короткий переказ змісту книги тут.
***
Усвідомлення чоловіком, що його геніталії можуть служити зброєю, яка породжує страх, слід розцінювати як одне з найважливіших відкриттів доісторичних часів на рівні з використанням вогню та першої примітивної кам’яної сокири. Від доісторичних часів і до наших днів, я вважаю, зґвалтування відіграє вирішальну функцію. Це не більше і не менше як свідомий процес залякування, в якому _всі_ чоловіки тримають _усіх_ жінок у страху (S. Brownmiller, Against Our Will: Men, Women and Rape).
***
Лише після 1980 року, коли зусиллями ветеранів бойових дій була узаконена концепція посттравматичного стресового розладу, стало зрозумілим, що психологічний синдром, який спостерігався о осіб, що пережили зґвалтування, насильство у сім’ї та інцест, був по суті таким самим, як у тих, хто пережили війну. Наслідки цього розуміння є такими ж страхітливими тепер, якими були й сто років тому: чоловіки зберігають та підтримують принижене становище жінок за допомогою прихованого насильства.
***
Подальші дослідження показують, що у жертв згвалтування стійкий посттравматичний стресовий розлад має високий рівень, порівняно з постраждалими від інших злочинів. Такий злоякісний вплив зґвалтування не дивина, якщо врахувати особливу природу цієї травми. Суттєвим елементом зґвалтування є одночасне фізичне, психологічне та моральне насильство над особою. Насильство, насправді - синонім зґвалтування. Метою ґвалтівника є залякати, поневолити та принизити свою жертву, зробити її повністю безпорадною. Отож, зґвалтування за своєю природою, умисно викликає психологічну травму.
***
Травмовані у сексуальному та сімейному житті жінки борються зі схожими проблемами саморегуляції. Проте, на відміну від чоловіків, їхні труднощі можуть посилюватися через недостатню толерантність з боку найближчих людей. Суспільство майже не дає дозволу жінкам на відкликання або на вираження власних почуттів. Намагаючись захистити постраждалу, рідні, кохані чи друзі можуть не звернути увагу на її потребу відновити відчуття автономії.
***
Жінки часто ризикують наївно, не усвідомлюючи небезпеки, або на знак протесту, зневажаючи її. Більшість жінок насправді не усвідомлюють ступінь чоловічої ворожості щодо них та воліють бачити стосунки між статями більш доброзичливими, ніж вони є. Так само жінкам подобається вірити, що вони мають більше свободи і вищий статус, ніж це є у реальності.
***
Традиційна соціалізація практично гарантує, що жінки будуть неготові до небезпеки, будуть заскочені нападом та погано вмітимуть себе захистити. (Bart and O'Brien, Stopping rape)
***
Жінки швидко засвоюють, що зґвалтування - злочин лише у теорії; на практиці стандарт того, що являє собою зґвалтування, встановлюється не на рівні насильства, якого зазнають жінки, а трохи вище рівня примусу, прийнятного для чоловіків.