July 7th, 2016

Петиція щодо ратифікації Стамбульської конвенції

Петиція щодо ратифікації Стамбульської конвенції викладена на сайті Президента. Мені підказали, що їй місце саме там, а не на сайті Ради, де вона була раніше. Реєструватися та підписувати там зручно та просто.
Якщо вам небайдужа ця тема, підпишіть. Нам це насправді потрібно.
Текст петиції:
"Мережею шириться флешмоб проти замовчування насильства #‎яНеБоюсьСказати. Величезна кількість українських жінок розповідає про те, що їм довелося пережити.
Масштаб насильства величезний!
Просимо Верховну Раду ратифікувати Стамбульську конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством проти жінок та домашнім насильством, яку Україна підписала в 2011 році.
Стамбульська конвенція наголошує на тому, що обов’язком кожної демократичної європейської держави є повністю викорінити насилля в усіх його формах, а також створити систему запобігання насильству над жінками та належного покарання винних.
Ратифікація конвенції зобов’язує державу вжити низку заходів для запобігання і викорінення домашнього насильства. Держава повинна створити незалежний орган, який вироблятиме цілісну скоординовану політику протидії домашньому насильству; розробити форми співпраці з жіночими громадськими організаціями; збирати та аналізувати статистичні дані.
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 2001 року передбачає створення кризових і медико-реабілітаційних центрів для постраждалих органами місцевих влад, як і проведення низки інших заходів протидії насильству. Попри це, на жаль, більшість положень так і залишаються лише прописаними на папері.
Ратифікація Стамбульської конвенції повинна істотно наблизити Україну до європейських стандартів запобігання домашнього насильства, а її реалізація – стати запорукою державного захисту постраждалих.
«Реалізація de jure та de facto рівності між жінками та чоловіками є ключовим елементом у запобіганні насильству стосовно жінок»
Преамбула Стамбульської конвенції
Існує Проект Закону України “Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції)”. Проте, на жаль, поки що законопроекти відкладені у шухляду.
Зволікати не можна, треба ратифікувати!"

Я використала частково текст статті Оксани Хомей. Сподіваюся, пані Хомей вибачить мене за це. Не було часу писати власний текст та, мабуть, я б не написала краще... А зараз треба діяти швидко, поки тема "гаряча".

Урок англійської та сексизму

Ааа, сиділа сьогодні на уроці англійської! Просто присутня, пришла послухати, як моїм студентам (я їх вчу QA) викладають англійську. Новим учням пропонують відповісти на питання, випадково обране з конвертику, щоб оцінити рівень.

Питаннячко: "Who is regarded a head of household?"
"In my case it is a husband," - починає відповідати учениця. "Why?" - "Because he is clever... and... and..." - "And because he is a man, sure!" - додає викладачка.

О_о

Наступнє: "What do you think about man and woman crying?"
"It's ok to cry for woman, but if a man cries, there is something wrong with him," - каже інша.
Власне, питання поставлене так, що саме ця відповідь очікується...

Центр підготовки IT-спеціалістів!

А. Дворкин "Письмо из зоны военных действий" (1986). Часть 1.

Перевод главы "Letter from a War Zone" из книги "Letters from a War Zone".
Перевод: Евгений Жук и shaumaenigma.
Редакторская правка: caballo_marino и void_hours.

«Письмо из зоны военных действий» было написано по просьбе первого в Германии феминистского журнала «Эмма» и вышло в нем на немецком, а затем в «Классекампен» на норвежском языке. В английском варианте это эссе публикуется впервые.

Сёстры! Я не знаю, кто вы и сколько вас, но я расскажу вам о том, что с нами произошло. Мы были храбрыми и наивными до глупости. Некоторые из нас сотрудничали, но я не знаю, что из этого вышло. И вот подходит к концу 1986 год, и мы проигрываем. Мужчины ведут войну против женщин, зона военных действий — Соединённые Штаты. В этой стране каждые восемнадцать секунд избивают женщину, причём делает это не сумасшедший незнакомец в тёмном переулке, а её муж или мужчина, с которым она живет. Не поймите превратно: незнакомцы в переулках тоже избивают женщин, но это относится к преступлениям другой категории — гендерно-нейтральным нападениям, уличной преступности, насилию большого города. Избиение женщины близким ей мужчиной — самое распространённое преступление в стране; и это данные ФБР, не феминисток. Каждые три минуты происходит изнасилование, и почти в половине случаев его совершает знакомый жертве мужчина. 44% взрослых женщин в Соединённых Штатах хотя бы раз в жизни подвергались изнасилованию; в 41% случаев (по некоторым данным – в 71%) насильников было двое или больше. Так что если о числе изнасилований мы располагаем какой-то информацией, то о количестве насильников остаётся только догадываться. По приблизительным оценкам каждый год совершается около 16 000 новых эпизодов инцестуального насилия отцов над дочерьми. 38% девочек среди этого поколения детей имеют опыт сексуального насилия. В настоящее время лишь менее 8% женщин никогда не подвергались каким-либо видам навязанного сексуального контакта — от домогательств до нападения.

Мы упорно называем эту войну нормальной жизнью. Никто ничего не видит; никто ничего не знает; мужчины не хотят ничего плохого. На этой войне сутенёры-изготовители порнографии выступают в качестве эсэсовских войск: это элитный, воинственный, хорошо организованный авангард садистов. Они управляют хорошо отлаженной и набирающей обороты системой эксплуатации и насилия, в которой женщины и дети как низшие формы жизни подвергаются пыткам и издевательствам. В этом году они заработают 10 миллиардов долларов.
Collapse )