March 13th, 2017

Наталія Кобринська "Переднє слово" до "Першого вінку"

"Перший вінок" - жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Вийшов у 1887 у Львові.
"Переднє слово" Наталії Кобринської зі збереженням орфографії оригіналу. Можливо, не всюди точний текст, бо дуже погані скани.



"Не винен я тому, що сумно співаю, брати мої,
Що слово до слова нескладно складаю — простіть мені!
Не радість йіх родить, не втіха йіх плодить, не гра пуста,
Но в хвилях недолі, задуми тяжкої самі уста
Йіх шепчуть

(Прим. - Цитата з Івана Франка)
Сі слова нашого звістного писателя підходять не раз під змисл "Жіночого Альманаха". То дійсно, не радість ні втіха ні гра пуста була поводом єго виданя; - а загадали ми без упереджень і здрогання діткнути ся найглубших ран, заданих жіноцтву нашим порядком суспільним. Хто переконаний, що жінки не повинні займати ся поважнійшими справами, - хто думає, що поки дівчина не вийде замуж, то не випадає йій зникати в глубини житя і досліджувати єго злих сторін, а по замужю виживляє (?) йійі обовязками і занятями, - хто гадає, що від цього можна охоронитись несвідомістю, а несвідомість і глупоту вважає жіночою чеснотою і непорочностю, - хто вірить, що одну часть тіла можна охоронити здорово, наколи рак зіпсутя точить цілий організм, - хто бажає, щоби жінка ніколи не виростала з  дитиньства, вічно крила ся в слимачій шкарлупці і носилася з своєю хаткою, – той нехай не допускає до єї рук наш «Альманах», бо ми єго зложили для дозрілих умом і пероконанємо одиниць, котрі без небезпеченьства можуть  в світ правди і дійсного житя.
Collapse )

Олена Пчілка "Перший вінок"

Вірш, написаний Оленою Пчілкою для однойменного альманаху.


Олена Пчілка "Перший вінок"
На працю нашу уважати
Не вам, славутнії митці!
Ваш суд не має осягати
Спробунки нашії отсі.

Для душ несміливих, лагідних
Ми теє слово подаєм, -
І в їх, у сестер наших рідних,
Покличем слово навзаєм.

Задосить довго нишком тліла
Та іскра божого огню, -
Нехай спалахне, щоб горіла!
Нехай оглянуться на ню!

Одна фіалочка схована
Єсть незамітна у гаю, -
Лиш з гуртом сестер поєднана,
Знаймує дух, цноту свою.

До спілки ж, сестри! В нашім гаю
Вінки ми праці пов'ємо -
І на користь рідного краю
Жіноче серце віддамо!

Collapse )

Наталія Кобринська «Про жіночий рух в новіших часах»

Не раз уже говорилося, що теперішнє становище жінки в суспільності в багатьох випадках кидає не дуже корисне світло на стан і висоту нашої культури. Бог знає що тільки не видумували аби не дати розвинутись переконанню, що становище це може змінитися. Водночас немилосердно знеславлювано жінок, які самостійно виступали. Довго воювали фразами, які лиш у даній хвилині спадали на думку, не заглиблюючись у суть речі.
Деяким надавали навіть поважно науковий вигляд. Говорили і писали, що жінка не здібна до тієї праці, яку виконують мужчини, вже задля самої фізично слабої будови тіла, а також задля недостатньої широчини духового розвитку.
У заробітчанських верствах, де пристосування до рівної з мужчинами праці вимагає тільки фізичних сил, жінка, хоч слабша, сміливо виступала до конкуренції з мужчинами. Призвичаєна до важких домашніх послуг і занять, легко перейшла до фабрик і фабричної роботи. Порівнюючи з давніми порядками, за яких жінка могла заробляти тільки особистими послугами, фабрична праця стала для неї справжнім поступом. Вона розширила обсяг її діяльности та зменшила конкуренцію різних швачок, прачок та служниць.
Більші труднощі почали робити жінці мужчини, що заробляли ’’головою” себто розумовою працею, уперто боронячи їй доступу до цієї ділянки. Почали міряти її мозок і знайшли, що висота чашки/Schadelhohe/ у мужчини в стосунку до розміру цілого тіла є більша, ніж у жінок, а також абсолютний тягар мозку більший у мужчин, ніж у жінок. Через це жіночий розум ніколи не може досягти розвою чоловічого розуму. Натомість інші вважали, що найголовнішим є не розмір, а функціонування мозку і його конфігурація.
Collapse )