Tam Lin (magnetit) wrote in feminism_ua,
Tam Lin
magnetit
feminism_ua

6 способів уникнути ґендерної стереотипізації ваших дітей

переклад статі "6 Ways You Can Avoid Gender Stereotypes of Your Kids"
(оскільки даний переклад є не офіційним, прохання робити посилання на англомовне джерело)

Авторки:
Керіл Ріверс, професорка журналістики, Бостонський університет
Розалінд С. Барнетт, старша наукова співробітниця, Дослідницький центр жіночих студій Брандейс

Найостанніші дослідження стверджують, що діти дуже рано навчаються того, яка поведінка є прийнятною для дівчат і хлопців. Ще навіть до того, як вони навчаються говорити, вони вже всотують численні повідомлення про роль кожної статі.
Діти починають своє життя із всеохопною цікавістю та багато чого дізнаються про світ навколо себе. Але по закінченню цього періоду діти входять у світ, сворений дорослими, у культуру, що скеровує їх у напрямку, який батьки вважають належним.
Батькам кажуть, що хлопці "запрограмовані" на наполегливість, агресію та дію: саме на те, що й роблять хлопці. Одночасно батькам кажуть, що їхні дівчата запрограмовані на турботливість, співпрацю та пасивність. Дівчатам слід зосередитися на тому, що їм добре вдається, - на відношеннях і спілкуванні - та уникати речей, які є для них складними, таких, як математика, наука та розуміння систем. Бестселери та "гуру" від педагогіки говорять нам, що мізки дівчат і хлопців настільки різні, що їх необхідно виховувати по-різному та надавати їм різну освіту.
Чи це правда? Ні. Ліз Еліот, професорка нейрології з Чикагського університету та авторка книги "Рожевий мозок, блакитний мозок", провела вичерпний аналіз наукової літератури щодо розвитку людського мозку, починаючи з дитинства до підліткового періоду. Вона дійшла висновку, що існує "навдивовижу мало доказів статевої різниці у мізках дітей".
Батьки можуть боротися з отруйними стереотипами та допомогати дівчатам і хлопцям розкривати усі свої таланти, аби вони могли справджувати свої мрії, якими б вони не були. Ось шість порад мамам і татам, підготовленим на основі найостанніших досліджень.

1. Не припускайте, що у хлопців не має правильного (мовного) апарату. Це міф, що у хлопців вроджено гірші мовні навички, аніж у дівчат. Багато хто каже, що хлопцям необхідно давати читати "інформаційні тексти" замість класики чи інших матеріалів, що містять емоції, з якими у них не дуже добре. Але на справді на загал практично немає жодної різниці між вербальними спроможностями дівчат і хлопців.
У 2005 році в Університеті Вісконсину психолог Джейн Хайд синтезувала дані по 165 дослідженням щодо вербальних спроможностей та ґендера. Вони продемонстрували, що переваги жінок у цій галузі є настільки невеликими, що їх можна вважати неістотними. Ви можете побачити, наскільки подібними є хлопці та дівчата за допомогою ілюстрації, наведеної нижче.
У хлопців є спроможність опанувати вербальні навички. Але іноді у дійсній поведінці вони набирають менше балів, аніж дівчата. Чому? Вони можуть уникати читання, тому це не "хлоп'яче" заняття, а через меншу кількість практики вони й насправді можуть мати гірші навички читання. Батьки можуть компенсувати цю низхідну спіраль, заохочуючи хлопців читати складний матеріал і очікуючи від них успішності у цій сфері. Чим раніше це станеться, тим ліпше.

2. Робіть щеплення дочкам проти тривожності вчителів, пов'язаної з математикою. Один із прикладів сили батьків продемонстровано нещодавним дослідженням, проведеним серед школярів першого та другого класу, яке виявило, що вчительки початкової школи, не впевнені у власних математичних навичках, можуть передавати свою тривожність дівчатам, яких навчають. Чим тривожнішими є вчительки щодо власних математичних навичок, тим гірші оцінки дівчат (але не хлопців) з математики наприкінці шкільного року. Також учениці, радше ніж учні, погоджувалися, що "хлопці мають здібності до математики, а дівчата - до читання". Але у цій ситуації у батьків є й промінь надії. Навіть якщо вчителька вашої доньки є дуже тривожною щодо власних математичних навичок, у вашої доньки не обов'язково будуть проблеми з математикою. Виявляється, що батьки (або інші) можуть "зробити щеплення" дівчатам проти стереотипів.
Шкодить не сама по собі тривожність вчительки. Досягнення дівчат виявлялися меншими тоді, якщо дівчата вже вірили, що "дівчата не мають здібностей до математики".
Проте дівчата, які не "велися" на цей стереотип, які вважали, що звичайно ж дівчата мають здібності до математики, не потрапляли до прірви досягнень.

3. Використовуйте експресивне мовлення, а не короткі, небагатослівні команди, розмовляючи із хлопцями. Правда полягає у тому, що вербальні вміння не запрограмовані ґендером; натомість батьки, учителя та інші дорослі мають дуже сильний вплив, чи то хороший, чи то поганий, на розвиток дитячих мовних навичок на ранніх етапах.
У центрі уваги дослідження, проведеного у 2006 р., були матерів дітей, що ще не вміли говорити (6, 9 та 14 місяців) у ситуації вільної гри. З маленькими дівчатами мами більше залучалися у бесіди та очікували, що вони будуть активніше відповідати, ніж сини. Мама може запитати дочку: "Ти граєш із восьминігом. Тобі це подобається, правда?" Мами набагато менш схильні до таких вербальних обмінів із синами. Частіше вони дають синам прості вказівки, до прикладу: "Ходи сюди". (Те саме відбувається із дітьми старшого дошкільного віку).
Чи можливо, що ці мами діяли у відповідності до очікування, що їхні сини не спроможні до такого ж вербального розвитку, як їхні дочки? Крім того, оскільки людський мозок розвивається у відповідь до зовнішні стимули, чи можливо, що хлопцям не додавали у розвитку? Можливо, що так. Якщо мами більше розмовляють із дівчатами, дівчата тоді мають більше шансів чути та імітувати слова, а це та перевага, яка, цілком можливо, є відповідальною за їхні вищі бали під час тестів на словниковий запас на ранніх етапах розвитку.
Будь-які батьки, які турбуються про мовні здібності свого сина, можуть стежити за тим, щоби мова, використовувана у розмові із сином, була багатою та насиченою емоційно. Це допоможе їм навчитися добре говорити, читати та писати.

4. Озбройте свою дочку проти погрози стереотипів. Ми аплодуємо тим повідомленням, які ми зараз надаємо дівчатам у середній школі, стосовно того, що "звичайно ж, дівчата мають здібності до математики та науки". Але ці повідомлення часто-густо приходять до них запізно. Новітні дослідження демонструють, що, навіть якщо дівчата говорять, що вони вірять у це повідомлення, насправді вони не дуже йому вірять. Занадто часто вони просто знають, що хочуть почути батьки та вчителі. Дані показують, що "погроза стереотипу" пригнічує їхні реальні результати. (Що це за погроза? Жінки та дівчата можуть страждати від додаткового тягаря тривожності, оскільки вони знають про негативний стереотип щодо групи, до якої вони належать. Коли жінкам кажуть, що жінки та дівчата не мають здібностей до математики, вони значно гірше виконують тести з математики у порівнянні із ситуаціями, коли їм не кажуть нічого перед тестом).
Тому якомога раніше говоріть із маленькими дівчатами про науку та математику, активно заохочуйте їхній інтерес і купуйте іграшки, які розвивають просторові навички, до прикладу кубики "Лего", "Лінкольн Логз", конструктори та кубики. Не думайте, що вони не подобаються дівчатам. Вони могли просто вирішити, що такі іграшки не для дівчат. За допомогою вашої підтримки, вони можуть усвідомити, що це не так.

5. Не опікуйтеся дівчатами надміру. З ранніх етапів розвитку батьки можуть знеохотити дівчат ризикувати, неодоцінюючи спроможності дочок. Під час одного дослідження 11-місячні немовлята повзали по схилу-рампі, вкритому покриттям, причому кут нахилу цього схилу можна було регулювати. Спочатку мам попросили підлаштувати кут нахилу рампи у відповідності до їхніх уявлень про те, звідки можуть зповзти їхні немовлята. Потім дітей відпустили. Виявилося, що поміж дівчатами і хлопчиками не було ніякої різниці щодо подолання стрімчастості рампи, з якої вони спускалися. Насправді дівчата продемонстрували навіть більше відважності. Але очікування мам були неправильними. Вони думали, що дівчата уникатимуть крутих схилів, і при цьому очікували, що хлопці будуть безстрашними.
Це інтригуюче дослідження розкриває те, як мами (і, може, батьки) починають недооцінювати фізичні спроможності своїх дівчат в ранньому віці. Це також пояснює, чому дорослі втручаються швидше, якщо дівчата роблять щось "ризиковане". Але якщо заохочувати дівчат ризикувати в розумних межах, це дасть їм упевнитися у собі та допоможе їм зростати та досягати успіху.

6. Допомагайте своєму сину розвивати його природну здібність опікуватися. За своєю природою хлопці такі ж схильні до турботи, як і дівчата, - стверджує Гарвардський психолог Вільям Поллак, автор книжки "Реальні хлопці". "У них можуть бути інші моделі поведінки, вони можут навчатися та спілкуватися за допомогою дії, але вони настільки ж спроможні до чутливості та емпатії, як і дівчата". Хлопці-немовлята, каже він, більш емоційно експресивні, ніж немовлята-дівчата, але, зростаючи, хлопці надто часто вчаться демонструвати "маску мужності", яка приховує їхні внутрішні почуття. Це не значить, що їх у них немає. Насправді міжнародне дослідження, проведене у 12 різних культурах, продемонструвало, що хлопці навіть у наймолодшому віці такі ж турботливі, як і дівчата, по відношенню до молодших братів і сестер. Проте коли хлопці сягають 5 років, дякуючи ґендерним стереотипам, вони починають думати, що опікуватися молодшими дітьми - це "справа мами". Вони часто переносять свою здібність турбуватися на своїх домашніх тварин. Немає жодної ґендерної відмінності у мірі, з якою діти люблять своїх домашніх тварин і опікуються ними. Виявляється, що батьки відіграють визначну роль у виборі хлопцями моделі поведінки щодо опікування. Психолог Джудіт Блейкмор (Університет Індіани - Університет Перд'є, м. Форт Вейн) виявила, що коли малих хлопчиків хвалять за те, що вони ставляться до своїх сестер і братів-немовлят з любов'ю та турботою, їх практично неможливо відрізнити від дівчат того ж віку щодо кількості інтересу, який вони демонструють до немовлят і молодших братів і сестер. Дії батьків важливіші, аніж їхні слова, з огляду на формування турботливої поведінки дітей.

Ми вважаємо, що батькам потрібно усвідомлювати, що багато "модних" ідей щодо дітей, з якими вони стикаються, є науковим мотлохом, який не спирається на реальні дані. Навіть якщо батьки ставлять до цих ідей з підозрою, їм важко опиратися комерційним закликам і істерії в ЗМІ.
Тому забудьте про рожеві та блакитні повзунки, коли йдеться про ваших дітей. Піонер у галузі педагогіки Говард Ґарднер (Гарвардський університет) вважає, що діти у наймолодшому віці мають всеохопну цікавість та багато чого дізнаються про світ навколо себе. Але далі втручається світ дорослих; батьки, вчителі, інституції, ринки та суспільства перебирають процес навчання на себе і скеровують дітей у певному напрямку.
А діти, які прагнуть приносити радість, хочуть йти туди, куди скеровують їх ці владні фігури.
Ми віримо, що щляхи, які прокладаються для наших дітей, мають бути широкими, радше, ніж вузькими, вони мають заохочувати дітей до розвитку усього спектру здібностей, їм приступних. Батьки можуть бути поводирями на цьому шляху, а не охоронниками, які блокують дітям шлях.

(Авторки статті спільно написали книгу "Правда про дівчат і хлопців: Боротьба із отруйними стереотипами про наших дітей", надрукованої видавництвом "Columbia University Press".)
Tags: гендер, образование, психология, родительство
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments